День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України.

Саме цій знаменній події і був присвячений урок державності «Соборній Україні – слава, нині і повік», на який до центральної міської бібліотеки завітали представники влади, учні шкіл, громадськість міста.

Вони зібралися, щоб ще раз пригадати історію українського народу, вшанувати тих, хто розбудовував, відстоював незалежність України, боровся за її волю.

Ведучі заходу, вихованці станції Юних техніків, повідали про становлення і розвиток українського національного державотворення, про Акт Злуки, який спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну, національну державу.

«Мабуть, не випадково вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності й Соборності,» – акцентувала бібліотекар Олександра Дерев’янко.

Наприкінці учасники заходу разом проспівали Гімн України.

«Від нашого молодого покоління залежить, якою буде наша держава. А держава, як і родина, має бути єдиною, дружною, сильною, здоровою і щасливою,» - зазначила керівник Станції юних техніків Тетяна Манакова.

Захід було підготовлено та проведено учнями 6-В класу спеціалізованої школи №1(класний керівник Світлана Григорівна Кочубей) та вихованцями Станції юних техніків.

Сьогодні в Клубі документального кіно Docudays UA основною темою дискусіїї  була тема соціального сирітства.  Бо саме  про це йшла мова у фільмі чеського режисера Алєксандра Ґорєліка «Виховання Уляни».

Перед цією унікальною дев’ятирічною особистістю безсилі всі педагогічні закони. «Хороші» діти старанно працюють і моляться, граються разом. «Погана» Уляна не молиться і проводить час наодинці з собою. Її мама — наркоманка, а бабуся — алкоголічка. Тому сестри з Братства нових святомучеників, де виховують Уляну, вважають її генетично зіпсованою. Їй не  може дати раду навіть матінка Вєньяміна, професійний педагог у минулому, яка стала православною вихователькою сиріт.

Присутні були приголомшені побаченим, адже  веселу жваву дівчинку намагаються "зламати", та перетворити на "воїна Христа". Дитина,  що залишилась без батьківського піклування, без друзів - в неї відібрали навіть кішку -  не могла не викликати у глядачів співчуття та вболівання за дівчинку , яка врешті-решт залишилась зовсім одна.

Під час полеміки першим виникло  питання: чи потрібна взагалі  комусь ця дитина?  А  потім присутні розмірковували, де  повинні  перебувати  діти, які стали соціальними сиротами,  хто повинен контролювати заклади, в яких виховуються такі діти. Чи всі релігійни громади схожі на ту, яку ми побачили у фільмі?  Різні думки та припущення були  висловлені присутніми і щодо того, ким  стане Уляна, коли виросте. Та всі були одностайні в тому, що   дитина повинна мати   повноцінне виховання та розвиток, тільки тоді вона зможе вирости повноцінним членом суспільтва.

Яскравою зірочкою спалахнуло коротке, але таке насичене життя Євдокименка Івана. Йому було лише  22 роки, коли його життя обірвала куля. Ввічливий, уважний, неконфліктний – здавалося, що війна не для нього.

 Але Ваня вирішив, що мусить захищати Україну, пішов добровольцем. 20 січня 2015 року він героїчно загинув в районі Донецького аеропорту. Він був кулеметником і залишився прикривати відхід товаришів. Йому було лише 22…

« Іван – це легенда, символ мужності й героїзму. Він загинув, прикриваючи відхід побратимів – захисників аеропорту. Іван – один з тих, про кого зараз пишуть книги, знімають фільми, говорять з екранів. Для мене – велика честь, що я був побратимом Івана Євдокименка», – сказав голова  Громадської організації «Об’єднання учасників АТО та бойових дій «Братерство» Ляшок Мирослав.

Багато теплих слів прозвучало про юнака на вечорі  його памяті «Не згасне пам'ять в серці нашім…». Поетичні присвяти від батьків, згадки побратимів, людей, які стояли разом з Іваном на Майдані… Йому завжди буде 22…Але Ваня пройшов шлях, який не міг не пройти, бо таким було його призначення на землі.

13 січня перша зустріч  "Клубу... " в новому 2018 році.

Розмова піде про чудового композитора Миколу Римського-Корсакова.

Микола Андрійович Римський-Корсаков —  композитор, педагог, диригент, громадський діяч, музичний критик. Серед його творів — 15 опер, 3 симфонії, симфонічні твори, інструментальні концерти, кантати, камерно-інструментальна, вокальна та духовна музика.

Микола Андрійович є автором кількох підручників і великої кількості статей на музичні теми. Римський-Корсаков по праву визнаний творцем такого жанру, як опера — казка. 

У фойє центральної міської бібліотеки справжня мистецька феєрія. Адже 11 січня відкрилася народознавча виставка «Покликані творити красу». Це жіночий клуб «Відрада» (смт. Вороніж) презентує виставку робіт своїх майстринь. Тут і ляльки-мотанки, обереги, вишиті рушники, картини, вироби із солоного тіста, ажурні ялинкові прикраси .

Натхненницею в усіх добрих справах і керівником «Відради» всі ці роки є Ніна Полякова.

На зустріч з улюбленим жіночим клубом прийшли представники влади, колеги, друзі, однодумці  щоб привітати, підтримати і побажати нових творчих звершень.

«Вчора я мала можливість познайомитися з експозицією цієї виставки. І уявіть: відкриваю двері – а на зустріч українка з короваєм. Я і зупинилася. Це – настільки вражаюче, настільки професійно, настільки все довершено і естетично гарно. І переходячи від одного виробу до іншого, будь це рушничок, або лялька, або вишивка, або інший якийсь виріб – від нього віє теплом, любов’ю. Стояла б, милувалася і не відходила.

Дорогі майстрині! Ви робите дуже корисну і важливу справу, особливо для нашого молодого покоління. Ви не тільки надихаєте їх не забувати народні традиції, а й заохочуєте, щоб і вони займалися цим. А це  багато значить», - зазначила на відкритті виставки заступник міського голови Ніна Сиваєва.

Перший заступник голови Шосткинської районної державної адміністрації Ігор Волинець зауважив, що майстринь жіночого клубу «Відрада» об'єднує світле, чисте почуття любові до України, до всього національного, любові до рідної землі, а їх роботи викликають захоплення.

Гарними словами, квітами, музичними подарунками вітали майстринь «Відради». Тетяна Кролевецька зазначила, що " ці жіночки все вміють, все знають, завжди в тренді" і побажала, щоб  вони ще довгі роки радували нас своєю творчістю.

Продемонстрували майстрині і свої кулінарні вміння, запропонувавши відвідувачам виставки скуштувати смачні українські страви.

Для того, щоб побачити таку красу, не треба їхати кудись далеко. Вона поруч. Не пропустіть нагоди! Ознайомитися з експонатами цієї чудової виставки можна до 10 лютого.