23 березня на засіданні Кіноклубу медіапросвіти  з прав людини  Docudays UA було переглянуто одразу три фільми, які об'єднані єдиною темою - права дитини.

"ҐАБРІЕЛЬ ПОВІДОМЛЯЄ З ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ" - таку назву має перша стрічка.                                            Бразильський хлопчик Ґабріель Матос був зовсім маленьким, коли дізнався, що Світовий кубок-2014 відбуватиметься в його рідній країні. Він не здогадується, що його життя з того часу стане з ніг на голову. Аби привезти сотні тисяч уболівальників на футбольний стадіон, прокладають залізницю просто через квартал, де живе Ґабріель. Будинки зносять, родини змушені переїжджати, і навіть майданчик, на якому місцеві діти грають у футбол, скоро зникне. Для Ґабріеля усе це стає жахіттям. Хлопчик обурений нерівністю у своєму місті і викладає у свій блог відеозапис того, як бульдозери зносять його район. Ставши журналістом, він намагається захистити свої права.

Після перегляду говорили про те, що маленького хлопчика турбують зовсім не "маленькі" проблеми, що завдяки відеокамері він може привернути увагу цілого світу до проблем Бразілії. Чи справді "один в полі воїн"? Чи зможе Ґабріель самотужки вирішити такі серйозні проблеми? Чи тільки уряд винен у цих проблемах? Це відбувається лише в Бразилії, а чи в інших країнах також? Саме такі питання турбували присутніх при обговоренні.

"КЕЙСІ МОТТЕ КЛЯЙН: НАРОДЖЕННЯ АКТОРА"                                                                                             8 років. 12 років. 15 років. Тіло росте й розвивається перед об’єктивом камери, всотуючи в себе відчуття й емоції, стикаючись зі своїми власними межами і темними прихованими сторонами. Тіло, що з плином років поступається персонажеві, перетворює дитячі ігри на справжній акторський витвір. Портрет підлітка, який створив самого себе за допомогою камери.

Перегляд фільму викликав такі питання: чи може дитина вдало поєднувати навчання, відпочинок, хобі з професією кіноактора? Чи може вона вдало збалансувати відпочинок і заробляння грошей? Після тривалого обговорення дійшли висновку: якщо захоче то зможе.                                                                 Наприкінці  присутнім було запропоновано визначити меседж фільму із дев'яти висловів відомих людей. 1. Кожен бачить, яким ти здаєшся, мало хто відчуває, яким ти є (Макіавеллі) 2. Кожна людина – це світ, який із нею народжується й помирає. Під кожним надгробком лежить всесвітня історія (Генріх Гейне). 3. Кожна людина є художником свого власного життя, що черпає силу й натхнення в собі самому (Сергій Булгаков). 4. Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти (Іван Драч). 5. Людей мучать не самі речі, а уявлення, які вони створили собі про них (Мішель Монтень). 6. Людина не для того створена, щоб зазнавати поразок... Людину можна знищити, але її неможливо перемогти (Е. Гемінґвей). 7. Людиною стати – це мистецтво (Новаліс). 8. Ми – це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних (В. Симоненко) 9. Для людини немає нічого цікавішого в світі,ніж люди (В. Гумбольдт). Думки були різні, але більшість обрали перший варіант.

"РАХУЮ ДНІ, РАХУЮ РОКИ"                                                                                                                             Багато дітей приховують якусь таємницю і думають, що вона відома лише їм. У фільмі, що ґрунтується на документальних особистих історіях і думках, ми зустрілися з трьома дітьми. Жвавий, забарвлений грайливими образами та великою цікавістю, цей фільм запрошує глядачів до внутрішнього світу дитини.

Останній фільм змусив замислитись, як маленькі діти сприймають погані вчинки дорослих. Як їм боляче і сумно коли вони не розуміють, чому їх батьки роблять щось таке, за що потрапляють за ґрати. Діти вважають винними себе, це дуже погано для їхнього психологічного стану, бо маленькі діти дуже вразливі.

Висновок на забарився: діти мають такі самі права як і дорослі. Дітей треба вміти слухати і чути. Свої права, як і права дітей треба не боятися відстоювати. Вміти поважати і розуміти права інших людей, а особливо дітей.

16 березня в "Клубі..." йшлося про відомого композитора Модеста Петровича Мусоргського.

Великий гуманіст, демократ і правдолюбець, Мусоргський прагнув діяльно служити своєю творчістю народові. З величезною силою він відобразив гострі соціальні конфлікти, створив могутні, сповнені драматизму образи повсталого народу, що бореться за свої права. Разом з тим Мусоргський був чуйним психологом, знавцем людської душі. У музичних драмах «Борис Годунов» й «Хованщина» надзвичайно динамічні, барвисті масові народні сцени поєднуються з розмаїтістю індивідуальних характеристик, психологічною глибиною й складністю окремих образів. У сюжетах з вітчизняного минулого Мусоргський шукав відповіді на болючі питання сучасності. «Минуле в сьогоденні — от моє завдання», — писав він.

Протягом життя підтримував творчі стосунки з представниками укр. інтелігенції. В юності познайомився з М.Костомаровим, Т.Шевченком, О.Рубцем; студентом Петерб. консерваторії – М.В.Лисенком (зокрема, акомпанував хорові під його керуванням на вечорі на підтримку бідних студентів Медикохірургічної академії 15 лютого 1875). 1879 здійснив концертне турне разом із співачкою Д.Леоновою по містах України (Полтава, Єлизаветград (нині м. Кропивницький), Херсон, Одеса.).

У його творчості виразно простежуються укр. впливи. Збереглися записи укр. пісень (істор., козац., чумацьких, бурлацьких, ліричних, жартівливих, танцювальних) як зроблених М. і надісланих йому різними кореспондентами, так і виписаними із тогочасних збірників. Найбільш ранній зразок освоєння укр. інтонаційності та жанрового переосмислення – фортепіанна п'єса "Спогади дитинства", заснована на переінтонуванні укр. танц. жанрів (козачок і гопак) та фортепіанних шумок.

З березневим подихом вітру, лагідним сонячним промінням, паростками перших квітів приходить до нас весна. Це свято оновлення, відродження природи. У громадському об’єднанні «Надія» відбулося Свято зустрічі весни, яке підготувала та провела завідуюча бібліотекою-філією №1 Тетяна Бакун.

Під звуки веселої музики зустрічали присутні чарівну красуню Весну у зеленому вбранні (Юля Лейко), яка подарувала гостям свій танок. Ще одним дарунком на святі була чарівна пісня «Дівчина-весна» у виконанні Анни Бакун, а пісня «Матусине серце» стала  зворушливим сюрпризом для всіх  мам.

Продовженням святкової зустрічі стали цікаві ігри та конкурси: «Ворона», «Швидко-швидко», «Мамині руки», в яких брали участь не лише діти, а й їх батьки. А ще – безпрограшна лотерея, музична дискотека та солодкий стіл.

Сьогодні бібліотекарі бібліотеки-філіалу №4 разом з ветеранами Шосткинського Терцентру соціального обслуговування відділення №2 мандрували високими синіми горами,полонинами,відвідували іскристі карпатські водоспади,слухали чарівні,запальні та ніжні пісні легендарного ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА,якому 4 березня виповнилося 70 років. А в травні буде сумна дата--40 років з дня трагічної і загадкової смерті незабутнього композитора.Бібліотекарі розповідали про цікаве,неординарне,коротке,мов спалах життя композитора,співака,музиканта,наділеного багатьма іншими талантами юнака. Розповіли,як народжувалися і кому були присвячені його незабутні,улюблені усіма нами пісні. Слухали записи пісень у виконанні Василя Зінкевича,Назарія Яремчука,Софії Ротару. А на закінчення музичної мандрівки ветерани виконали фантастичну "Червону Руту"!

Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які, будучи багатогранно обдарованими, зробили величезний внесок у розвиток української культури, літератури, мистецтва, мови, науки. Він був прозаїком, поетом, драматургом, перекладачем з багатьох європейських мов, ученим-літературознавцем та критиком, фольклористом, істориком, етнографом, педагогом. Дуже багато зробив як видавець, громадський діяч. Під час години спілкування, яка відбулась в музеї П. Куліша, провідний бібліотекар Любов Михайлова розповіла про життєвий шлях Пантелеймона Олександровича, а учні Шосткинського ліцею - інтернату спортивного профілю висловили своє ставлення до славетного земляка, згадавши про перше знайомство з його творчісттю.