Хобі - це заняття для душі, яке робить наше життя наповненим, покращує настрій, заряджає енергією і приносить задоволення. Ніколи не знаєш, на що відгукнеться душа. Адже хобі – це енергія, яка запалює вогонь у наших очах.
Хобі можуть бути різні:інтелектуальні, емоційні, фізичні. 

Своїми хобі  ділилися  шанувальники англійської на сьогоднішній зустрічі.

A hobby is an activity for the soul that makes our life full, improves mood, energizes and brings pleasure. You never know what the soul will respond to. After all, a hobby is the energy that lights the fire in our eyes.
Hobbies can be different: intellectual, emotional, physical.

English fans shared their hobbies at today's meeting.

День пам’яті та примирення. Сумна і важлива дата, яка має нагадати всім нам про необхідність збереження миру на планеті та недопустимість війни. І особливо це зараз на часі , коли наша країна сама знаходиться у стані війни. Для перегляду і обговорення обрали фільм ПРОЄКТ«БАБЦЯ»(Режисер: Балінт Ревес).

Три онуки вирушають разом зі своїми бабусями в анархічну подорож у минуле – складне роуд-муві про міжпоколіннєвий діалог у Великобританії, Німеччині та Угорщині. «Проект «Бабця» – семирічне дослідження про те, як три молоді чоловіки приймають свою культурну спадщину через надзвичайні життя своїх бабусь: англійської шпигунки, танцівниці з нацистської Німеччини й угорки-комуністки, яка пережила Голокост. Фільм зачіпає класичні цінності і табуйовані історичні теми, і використаний у ньому метод не менш важливий, бо він дозволяє зрозуміти дух сучасної молоді.

Чудовий фільм, сподобався усім присутнім.  Обговорили питання: що найбільше запам'яталося і що найбільше вразило?

Звісно провели паралелі з теперішнім часом. Як легко все зруйнувати, і чи можливо потім побудувати заново. Скільки повинно минути років( і чи це можливо взагалі, бо зараз здається що такого не може бути ніколи) щоб сісти за один стіл і пити чай з ворогом. Понад 70, як у фільмі чи більше?

А ще привертають увагу відносини між бабусями і онуками такі відверті та трепетні. Не часто такі зустрінеш у повсякденному житті.

Взагалі то, фільм  змушує багато про що подумати, і розходилися всі з тим що будуть думати про побачене ще не один день.

Розповідки в стилі етно до Дня вишиванки

Хто? Шосткинська центральна міська бібліотека

Для кого? Всіх, хто має історію про вишиванку.

Коли? Відсьогодні і до 19 травня

Історій про вишиванки багато, а ми розкажемо свої - місцеві.

Як? Надсилайте свої особисті історії вишиванок. Будь-який зручний для вас формат: відео, текст і фото. #Вишиванка_Моя_Історія

Вишиванка з Історією

від Надії Шевцової

#Вишиванка_Моя_Історія

#до_дня_вишиванки

Сорочинський ярмарок – частина життя українського народу. Його називають одним із народних символів України, адже це історія, культура і наше сьогодення. Пам’ятаєте, як колоритно його описав Микола Гоголь: «Що боже, ти мій господи! чого нема на тому ярмарку! колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі…». У процесі вікових трансформацій додалися вироби з дерева, кістки, глини, каменю, інших природних матеріалів. А ще картини народних художників, вишивка, шиття, плетіння, ткацтва. Є плетіння з лози, бісеру. Усі речі просто дивної краси.

Ярмарок був завжди мегапопулярний, тому тут в повному обсязі демонструвалися усі головні тренди гостинності українців. Наші серця щоразу завмирали від захоплення. Очей не відірвати, тут стільки різної всячини. В усій красі традиційні народні промисли та мистецтва всіх без винятку регіонів України. Переважна більшість представлених там виробів – ручної роботи, дуже високої якості.

Свої унікальні витвори мистецтва на ярмарок традиційно возила і Надія із Шостки. У секторі майстрів хендмейду з усієї країни панувала завжди легка й привітна атмосфера. Всі при зустрічах обіймалися і цілувалися, бо за довгі роки стали щирими друзяками.

Пані Надія згадує, як креативно підходили до оформлення демонстраційного майданчику. Майстри і майстрині вмикали свій дизайнерський талант і підключали поради сусідів. У результаті – привабливо і неперевершено. І як після всього, красу таку оминути.

У 2015 році Надія взяла на ярмарок свою молодшу доньку Владилену. Хотілось, щоб і вона відчула всю гаму почуттів піднесення й захоплення красою навкруги. Рекламували свої вироби, торгували і покупців зазивали. Водночас роздивлялися і підшукували для себе подарунки. Зупинилися на чудових вишиванках з конопляної тканини. Придбали їх одразу три і виторгували за півціни. Вдалий договір куплі-продажу закріпили проведенням рекламної акції. Владилена на годину стала моделлю і так майстерно демонструвала вироби майстра, що за декілька хвилин було продано майже все. І те, що було на торговельному майданчику цього продавця і тих, кому пощастило розміститися поруч. Отримала дівчина за це ще й купу подарунків.

"Ох і пилюка стояла на полі у Сорочинцях, - згадує Надія, - але до вишиванки пил не припадав. Три дні поспіль вдягали сорочку, а вона весь час залишалася чистенькою й свіженькою".

Історія вишиванок, придбаних у Сорочинцях, має своє продовження. Карина, старша донька взяла з собою вишиванку до Китаю. Молодша Владилена – до Німеччини. Тепер дівчата розповідають про наші традиції за кордоном. А третю вишиванку Надія залишила собі та вдягає її, коли душа свята просить.