Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв – «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми». За оцінками експертів щорічно 1-2 мільйони людей стають «живим товаром».

Рабство у сучасному світі – хіба це можливо? Як розпізнати підступне обличчя цього лиха завчасно? Підступність у тому і полягає, що лихо з’являється зненацька і зовсім не там, де ми могли б на нього чекати.

У пошуках кращої долі тисячі людей їдуть в інші країни: Польща, Чехія, Німеччина, Аргентина та багато інших.

Чи знаємо ми свої права? Чи відповідально підходимо до вибору роботи за кордоном? Що потрібно робити, щоб не потрапити у пастку «мисливців за живим товаром»? Яких заходів треба вжити, щоб вийти зі скрутного становища?

Ці та інші питання розглядалися під час правової бесіди – гри «Торгівля людьми. Як уникнути та запобігти», учасниками якої були студенти шосткинського фахового коледжу (групи ПТ19 та ПТ21). Підлітки активно відповідали на питання, брали участь в обговоренні  проблем та тестуванні.

Спілкування виявилося корисним та пізнавальним, а роздаткові матеріали, що  надали  представниці управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради стануть в нагоді як пересторога і допомога для молоді.

Сьогодні 16 жовтня в англомовному клубі говорили про лялькову мультиплікацію.

Лялькова анімація, лялькова мультиплікація - метод об'ємної мультиплікації. При створенні використовуються сцена-макет і ляльки-актори. Сцена фотографується покадрово, після кожного кадру в сцену вносяться мінімальні зміни (наприклад, змінюється поза ляльки). При відтворенні отриманої послідовності кадрів виникає ілюзія руху об'єктів. Дозволяє найширший вибір матеріалів і техніки виконання декорацій, фігур, об'єктів.

Присутні 12 чоловік.

Today, October 16, the English-language club talked about puppet animation.

Puppet animation, puppet animation - a method of three-dimensional animation. When creating, a stage layout and puppet actors are used. The scene is photographed frame by frame, after each frame the scene is made minimal changes (for example, changes outside the doll). When reproducing the resulting sequence of frames there is an illusion of movement of objects. Allows the widest choice of materials and techniques of execution of scenery, figures, objects.

16 жовтня зустріч в кіноклубі Docudays UA розпочали з обговорення поняття «відповідальність». 19 жовтня 2021 року Україна вперше буде відзначати День відповідальності. «Враховуючи необхідність якісного перетворення українського суспільства у контексті розуміння та підвищення рівня відповідальності, а також вшанування пам’яті великого українця – Богдана Дмитровича Гаврилишина, автора «Декларації відповідальності людини», Верховна Рада України постановляє установити в Україні Всеукраїнський День відповідальності людини, який відзначати щорічно 19 жовтня». (З Постанови Верховної Ради України «Про встановлення Дня відповідальності людини» від  16 липня 2021 року). На початку зустрічі  методом «мозковий штурм» присутні давали свої відповіді на питання «Що для мене відповідальність?»:  «це позитивний  результат, який я очікую від інших»; «якщо я роблю якісь речі вчасно»; «я виконую свої обіцянки, і того ж  вимагаю від інших». Після  обговорення підсумували, що видів відповідальності – безліч: юридична, моральна, соціальна, політична тощо.

Отже, фільм «Цап за голос» режисера з Нідерландів ЄРУН ВАН ВЕЛЗЕН вирішили переглянути  саме  через призму політичної відповідальності.

Після виборів, які нещодавно відбулися в їхній країні, багато кенійців полегшено зітхнули. Вибори, що пройшли 2013 року, хоча й не позбавлені підозр у фальсифікаціях, були проведені відносно спокійно порівняно з масштабними вибухами насильства чотири роки тому. У середній школі Маджаоні покоління майбутніх кенійських виборців навчається демократії. На щорічних шкільних виборах троє учнів змагаються за почесну посаду президента школи. Безмежні ентузіазм і мотивація цих трьох кандидатів віщують жорсткі виборчі перегони.

Зазначимо, що в жодного з кандидатів не було чіткої програми, а двоє з трьох взагалі зробили ставку на підкуп. Це  нікого з виборців не здивувало – ні дітей, ні дорослих. Тобто склалося таке враження, що це – звичайне явище. Родина Гаррі (до речі, зовсім не багата) навіть віддала цапа, аби хлопчик переміг на виборах. Тобто люди, що живуть в цьому суспільстві, переконані, що по–іншому добитися чогось не можливо.

Фільм сподобався. Майже всі віддали б свій голос  за Магдалену (можливо через те, що на перегляді  були переважно жінки).  Наші рекомендації виборцям були дієві: до процесу виборів  підходити вкрай відповідально. Орієнтуватися на  програми кандидатів та їх реальні справи, а не на розмір хабаря.

Наприкінці присутні з азартом відповіли на запитання  тесту «Наскільки я відповідальний?» та дізналися про власний рівень відповідальності. І ще цікаве спостереження: ми хочемо мати справу виключно з людьми, в яких «високий рівень відповідальності» незалежно від того, який маємо самі.

Перегляд проходив в комбінованому режимі

«Я не вважаю себе героєм. Я не став зрадником»

«Veni, vidi, vici. Прийшов, побачив, переміг», — сказав Юлій Цезар, надягаючи золотий лавровий вінок на голову. І хоча наш гість бібліотеки ні в якому разі вдягати вінок на голову не збирається, цей вислів для нього підходить також. Йдеться про Анатолія Соляннікова - справжнього патріота, життєва позиція якого проявляється в думках, словах, справах та вчинках.

Поки готували до відповідального запису у бібліотеці, встигли поспілкувалися і закохатися в його відкритість, щирість, людяність та чоловічу силу нашого гостя..

Військовий вишкіл у Анатолія розпочався у м. Фергана (1982) у повітряно – десантних військах. А потім був Афганістан …

«Я ніколи не міг подумати, що мені знову доведеться взяти зброю та воювати з тими, кого вважав своїми бойовими побратимами. Але так склалося життя! Багато хто вважає нас, афганців, загарбниками. Що ми хотіли окупувати чужу землю. Але скільки афганців під час російської окупації пішли на фронт добровольцями і були гідними захисниками України. Мене дуже схвилювала загибель нашого побратима по афганській війні Міхнюка Олега. Він був на Майдані командиром афганської сотні, та загинув під час захисту України. Потім був «парад» у Донецьку. І коли провели по місту наших захисників – я вирішив – треба йти! Прийшов мій час захищати Україну від мокшанської орди».

У 2014 р. добровольцем пішов в АТО (а як же інакше). Перші місцем, де відчув усі жахіття збройної агресії стало село Сичанське Луганської області, Марківського району.

Згадав і місто Попасна, коли 23 лютого 2015 р. з ворожої сторони зустріли «добре»: за 12 хвилин - 20 мін.

Звісно, самим важким був 2014. Спочатку не вистачало всього: дисципліни, техніки, одягу. Згодом все устаткувалося. Ділилися всім: «Ось, три мішка речей, вибирай, що треба. Так нас приймали на нашій стороні. Оце і є бойове братство».

Згодом прийшло і головне для кожного воїна: впевненність, що ми можем перемогати.

«Кожного, хто був весь цей час поруч і з ким мав честь бути я, вважаю героєм», - ділиться з нами Анатолій і з гордістю згадує, що був справедливим старшиною, а ровесники його сина називали старшину «Батя».

Костюм «морські котики», який подарували волонтери, Анатолій вдягає у важливі дати і розповідає, що він рятував не одного разу. А відзнаки на кителі говорять самі за себе: Гвардії старший прапорщик, відзнака до 25-ї річниці вививоду військ з Афганістану, Знак 15 ОМПБ «Суми», винагороди: «Захисник Вітчизни», «Учасник бойових бій АТО».

У 2017 році він повернувся до сім’ї, щоб далі любити, жити і захищати Україну.

«Якщо буде потрібно, знову, без вагань буду захищати свій дім, свою родину, свою землю від злочинців та вбивць мого народу», - не просто слова, це справа честі для Анатолія Соляннікова.

А ви вірите, що за допомогою творчості можна змінити своє життя? А Тетяна Герасимова це зробила. Її персональну виставку  «Краса моєї душі» відкрили 12 жовтня в центральній міській бібліотеці.

Роботи, за словами художниці, виконані графічним методом трансформації свідомості. Ця арт-терапія позбавляє від стресу, зцілює і надихає на нові звершення.

"Нейрографика – это глубинное погружение в себя, в свои чувства, эмоции. В каждом человеке есть установки, задачи, которые хочется поменять. Это очень действенно. Это я знаю по себе. Чем больше мы делаем работ на одну тему, тем быстрее приходит результат»,– ділиться враженнями авторка картин.

На жодному малюнку немає гострих кутів – це одна з особливостей нейрографіки. Людина працює в основному маркерами, кольоровими олівцями.

«Началось все с картин. Где-то 1,5 года назад я начала вышивать картины бисером. Моя первая работа – «Врата в новую жизнь». С этой работы у меня действительно началась новая жизнь. Я хотела привнести в картины что-то свое, новое. Буквально в апреле в инстаграме я увидела картины,которые меня поразили. Я окончила сначала бесплатные курсы, потом платные. Сейчас у меня три диплома и я учусь на специалиста. Рисуя, мы переходим от негатива с помощью гармонии, вдохновения в позитив. Так можно решить любые  внутренние проблемы».

У час пандемії та потрясінь, пов’язаних з війною, нейрографіка є простим і дієвим інструментом відновлення душевної рівноваги.

«Я хочу, чтобы люди, глядя на мои картины, заряжались позитивом». Запрошуємо відвідати виставку нейрографіки та картин, вишитих бісером, яка діятиме до 8 листопада у центральній міській бібліотеці.