08 квітня зустріч в Клубі шанувальників класичної музики була присвячена двом талановитим композиторам Миколі Лисенку та Артемію Веделю.

Видатний український композитор, диригент, співак, скрипаль Артемій Ведель (1767, Київ — 14 липня 1808, Київ), народився в сім'ї київських міщан Лук'яна Власовича й Олени Григорівни Ведельських.

А. Ведель — автор близько 80 музичних творів, серед яких понад 20 духовних концертів. Ці твори, здобувши визнання за його життя, неодноразово зазнавали заборон на видання та виконання, поширюючись до 1902 р. виключно в рукописному вигляді. Це призвело до втрати частини творчої спадщини композитора, а також до спотворення оригінальних нотних текстів, що сьогодні ставить перед дослідниками та виконавцями складні завдання реставрації доробку митця.

У творчості А. Веделя — духовних концертах, літургіях, всеношній, хорах і вокальних тріо — синтезовано елементи української народної пісенної творчості, побутової музики, вітчизняного церковного музичного мистецтва та досягнень західноєвропейської музики. На стильовому перехресті бароко, класицизму, сентименталізму формується його яскравий індивідуальний і національно самобутній стиль, позначений експресивністю і особливою сердечністю, образною контрастністю і тонким психологізмом вислову, надзвичайним мелодійним багатством і композиційною стрункістю.

З ім’ям Артемія Веделя пов’язана і кристалізація особливої виконавської манери у київській хоровій школі (вона становила гордість Київської духовної академії), яку безпосередньо запозичили П. Турчанінов і B. Зубовський, а пізніше — Я. Калішевський, В. Петрушевський, О. Кошиць.

Микола Лисенко – це видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Лисенко писав твори у різних жанрах: оперному, хоровому, вокальному, інструментальному, а обробці української народної пісні надавав величезного значення. Започаткувавши свідомий національний напрям в українській музиці, Микола Лисенко ще за життя заслужив собі епітет «батько української музики".

Лисенко — автор опер «Різдвяна ніч» (1874), «Утоплена» (1885), «Наталка Полтавка» (1889), «Тарас Бульба» (1890), «Енеїда» (1910), дитячих опер «Коза-дереза» (1880), «Пан Коцький» (1891), «Зима і Весна» (1892), оперети «Чорноморці», які стали основою українського національного оперного мистецтва,а також написав значну кількість творів на слова Т. Шевченка.