Людина створює і змінює себе через мову. Мова зобов’язує нас думати і відповідно впливає на наше сприйняття подій, що відбуваються навколо. Вона допомагає зростати, літати, спонукає до дій. Тому, розуміючи як все це важливо, продовжуємо вдосконалювати своє мовлення. І як тільки-но вам трапиться на очі оголошення, що курси української в Шосткинській центральній міській бібліотеці знову відновлюють роботу, довго не вагайтесь, приєднуйтесь. Загальнонаціональний патріотичний флешмоб з вивчення української мови підтримують найкращі волонтери нашої громади.

Наступна зустріч з волонтером Олексієм Коломійцем. Юнаку без проблем вдається провести урок з української так, що серця слухачів потрапляють в полон, причому по добрій волі й надовго. Олексій викликає абсолютну довіру і прихильність всіх, хто працює з ним в команді. Він став для всіх «своїм» так швидко, буквально за лічені хвилини: з першого нашого спілкування по телефону, з першого уроку для курсистів і курсисток. Впевнена манера триматися і оригінальний метод навчання викликають емпатію й повагу. Помітили, схоже ми пишемо портрет харизматичної особистості. У Олексія всі ці якості є і набирають сили.

Далі більше в інтерв’ю з волонтером Олексієм.

- На Вашу думку, мовна ситуація в місті до війни і зараз. Які помітили зміни?

Олексій: -Частина людей намагається перейти з російської на українську… Розмовляють так, як в кого виходить. Спроба непогана, тільки який результат буде… Пізніше побачимо.

- Ви без певного попереднього досвіду, миттєво зреагували на наше оголошення і відразу зголосилися стати волонтером. Звідки ці сили?

Олексій:- Сам факт того, що я міг би займатись таким, виглядає суперечливо. Було цікаво подивитись на те, що може вийти з такої діяльності. Плюс є чим себе зайняти себе.

- Формат занять у вас надто жвавий і підхід креативний. Ви не дозволяєте розслаблятися і одразу ж переходите до практичних вправ. Досліджуєте і описуєте картини, мрієте вголос і таке все інше. Це Ваша особиста методика?

Олексій:- Здогадатись було нескладно. Нащо люди приходили на курси? Щоб навчитись розмовляти. Як навчитись-то? Ну… практикуйся, тобто розмовляй. Тож розмову треба просто спровокувати. Плюс доповнити словниковий запас, вправу-другу додати.... Також коротко і по-людськи пояснити часто вживані правила. І не “душнити” тими всіми “іменника м’якої группи давального відмінку чогось там” з частотою використання 1 раз на 2 житті… І адаптувати все це під населення, щоб нудно не було і щоб зробити щось потрібне за 16 годин курсу.

- Цей підхід має результат, яким Ви задоволені?

Олексій:- Наче працює… Якщо що, то адаптуватись чи змінити щось буде швидко.

- Найбільш вмотивований аргумент на користь вдосконалення української серед Ваших курсистів та курсисток?

Олексій:- З того, що я чув: “Хочу навчитись говорити, бо я живу тут, в Україні.”; “До мене звертаються українською, а я не можу відповісти. Не хочу так!”; “Колись давно вчила українську, а зараз мені складно спілкуватись і думати українською.” або щось схоже з цим. Власне я не питав людей про це. Якщо прийшли, то їм це треба. І все…

- Вікова категорія бажаючих вдосконалюватися на курсі була різною. Але всі працювали в команді активно. Отже, можна вважати, що всім вдавалося навчитися розмовляти українською без проблем?

Олексій:- Це залежить від людей,вдалося їм щось запам’ятати чи ні і як саме. А взагалі! Навчитись за 16 годин мові (будь-якій) до середнього рівня володіння не можна. Курси є основою для вивчення мови, а чи вивчатимуть люди її далі і як - це вже від них залежить. За 2 місяці рівень мови, звісно, підвищився, але це ж не кінець роботи…

- Ваші поради, вже наразі досвідченого коуча тим, кому ще і досі важко перейти на українську мову?

Олексій:- Сенсу навантажувати себе тонную інфи відразу не буде. Подивіться, що самі вмієте. Почніть говорити хоч якось. Подивіться на свій словниковий запас, живий він там чи як. Починайте покращення/вивчення мови (взагалі будь-якої) поступово. Знайдіть, де чи з ким спілкуватись (практикуватись), почніть з простих і частих у використанні правил, слів щоденного вжитку. Носій мови зможе теж допомогти. А з часом зможете самі зорієнтуватись, що і як саме вам треба. Зараз не буде великих проблем з вивченням мов, аби тільки вміли шукати інформацію…

- Організувати зворотний зв'язок у команді - справа непроста. Чи згадаєте ситуації, коли не відчували зворотнього зв’язку з аудиторією. Якщо подібне траплялося, яким шляхом виходили?

Олексій:- Та спілкування само по собі починалось… Десь якось підштовхнув, десь дав привід для обговорення і дивись на результат.

- Тепер маєте такий досвід, що випускники третього потоку, аплодували Вам стоячи. Дехто вирішив продовжувати процес вдосконалення мови й надалі з Вами. Це мотивує Вас до… ?

Олексій:- Принаймні знаю, що знайшов напрямок, за яким можна працювати з населенням. Люди ходять, поки задоволені і поки цікаво…

- Маєте питання для самого себе?

- Олексій:- Які наслідки будуть від моїх дій?

- Вам є ще що додати? Можливо, треба висвітлити інші важливі питання, які виникають в процесі навчання. Якщо так, то які?

- Олексій: Нема.

- Дякую за щирість! Нехай все складається якнайкраще!

  

 

«Мова – це життя.

Вона нас супроводжує від народження: ми чуємо мову батьків, починаємо пізнавати навколишній світ з її допомогою. Далі мова допомагає нам порозумітися один з одним, висловлювати свої думки, емоції, почуття, стає необхідною в роботі. Проте не лише це. У рідній мові життя наших предків – їх досвід, побут, культура, звичаї…», - саме з цих слів розпочинається наша розмова з волонтеркою Катериною.

Шосткинська центральна міська бібліотека продовжує знайомити з історіями для мотивації й натхнення в патріотичних кольорах у рамках інформаційного проєкту «Історії для тих, хто серцем любить Україну».

У 2022 році Кампанія зі створення мережі мовних курсів проклала маршрути містами й громадами країни. Навігаційні прилади обрали правильний напрямок і влітку того ж року на базі Шосткинської центральної міської бібліотеки стартували курси із вдосконалення української мови. До речі, у Шостці вони були одними з найперших на Сумщині. Наразі мережевих мовних пунктів в області пять https://mova-ombudsman.gov.ua/kursy. Головна мета - допомогти впевнено розмовляти рідною мовою мешканцям Шосткинської громади та внутрішньо переміщеним особам. І як демонструє позитивна тенденція затрималися вони в нашому місті надовго. Отже, пишаємося й надалі підтримуємо.

Битва за Україна триває і мовний простір зазнає динамічних змін. Перехід на українську – це прояв волі нашого народу, потужна сила патріотичного піднесення та підтримка всеукраїнського руху єднання.

Сьогодні - про мовних волонтерів, які навчають охочих думати, мріяти та говорити українською. Вони вже провели у нашому місті близько 200-т ефективних уроків з правил вишуканого звучання українського слова.

Перша зустріч з волонтеркою Катериною Гудиліною. Вона нашу мовну культуру наближує до майже ідеальної і постійно працює над підвищенням власного рівня володіння українською мовою.

- Коли було вирішено, що Курсам в бібліотеці бути, Ви відгукнулися в перші півгодини запуску оголошення. Таке враження, що саме це запрошення чекали. Ось воно, нарешті, чи не так? Тому без вагань натиснули потрібну опцію в телефоні.

Катерина: - Так. Давно мріяла спробувати себе як викладача саме української мови. Коли побачила оголошення, я зрозуміла, що можу спробувати новий напрям для себе і бути корисною людям, тому, звичайно, одразу відгукнулася.

- Що особисто для Вас, рідна мова? І чому вирішили стати волонтеркою саме в цьому напрямку?

Катерина:- Українська мова мені подобалась завжди. У шкільні роки я обожнювала цей предмет. У третьому класі я взяла участь у першому у своєму житті конкурсі з української мови і далі вже щороку брала участь у конкурсах та олімпіадах з мови різних рівнів. Це і Всеукраїнська українознавча гра "Соняшник", і Всеукраїнські учнівські олімпіади з української мови та літератури, і Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської і студентської молоді імені Тараса Шевченка, і Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, і також Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідних робіт Малої академії наук України в секції української мови, а робота була присвячена дослідженню неологізмів.

- Такий крок - то для Вас перший досвід волонтерської діяльності?

Катерина: - Так. Це для мене вперше.

- Розпочинати було легко?

Катерина: - Перед першим заняттям я дуже хвилювалась, адже це був мій перший досвід викладання для дорослих офлайн, але люди зустріли ці уроки з усмішкою на обличчі. Я бачила в них зацікавленість.

- Рівень знань тих, хто прийшов на заняття скоріше Вас засмучував чи навпаки?

Катерина:- Люди всі різні і відповідно у всіх різні рівні володіння українською мовою: хтось не вивчав мову зовсім, хтось вивчав у школі, а хтось використовує в роботі, але прагне вдосконалення. Долати мовні перешкоди непросто. Сподіваюсь, що курси допомогли в цьому кожному, посприяли розвитку комунікативних можливостей слухачів та мотивували вдосконалювати мову постійно.

- У процесі навчання та спілкування чи змінювався Ваш підхід до викладання? Ваші уроки в першій групі, і в третій набули значної трансформації?

Катерина:- Кожна група унікальна, тому і підходи до викладання в різних групах дещо різняться. Навчання спрямоване на покращення письмових навичок, збагачення словникового запасу, а також на те як правильно говорити українською мовою, на опанування орфоепічних нормах. Спілкування є важливим складником нашого життя й існування самої мови. Тому в процесі викладання відбулась певна трансформація: після випуску першої групи вирішила робити окремі розмовні заняття, на яких ми обговорювали обрану тему. Це має полегшити використання української мови в різних життєвих ситуаціях.

- У перший день занять, люди ділилися сокровенним і розповідали, чому саме зараз вирішили змінити свою мовну свідомість?

Я згадую, що одна жінка розповіла, що її діти відмовляються спілкуватися з нею російською. А які інші приклади пам’ ятаєте Ви?

Катерина:- А мені одразу спадає на думку жінка, у якої нещодавно народився онук, і вона прагне вдосконалити мову, щоб говорити з ним лише українською. Інша жінка прийшла на курси, бо після початку повномасштабного вторгнення зрозуміла, що мова – це найголовніше, що в нас є, що мова – це наша зброя, якою треба володіти досконало. Багатьом українська мова необхідна в роботі.

- Якими особистими успіхами ділилися з Вами? І які висновки зробили для себе Ви?

Катерина:- Звичайно, після курсів у житті слухачів української мови стало значно більше. Вони почали впевненіше користуватися мовою, почали помічати помилки та неточності, які зустрічаються в спілкуванні, стали більше читати українською. Вони ще не знають її ідеально, але вже усвідомлено використують у своєму побуті та офіційних ситуаціях, а отже будуть вдосконалювати і надалі. Усе це свідчить про те, що ми на правильному шляху.

- Вважаєте, офлайн уроки ефективніше онлайн занять?

Катерина:- Мабуть, офлайн курси все-таки ефективніші за онлайн курси. Адже офлайн курси дають можливість наживо спілкуватися з викладачами. Особистий візуальний контакт має велике значення для багатьох людей, бо дає змогу сприймати й засвоювати інформацію набагато швидше та краще. Крім цього, у ході навчання, є можливість задавати питання викладачам безпосередньо, а також отримати нові корисні знайомства.

- Ваші лайфхаки для тих, хто переходить на українську?

Катерина:- Перелаштувати усі гаджети на українську, вести сторінки в соціальних мережах тільки рідною мовою, читати українською і слухати аудіокниги, дивитися фільми українською або в перекладі. Робити це щодня і успіх вам гарантований.

- Хочу додати про книги і читання. Книги дійсно мову й мовлення вдосконалюють, є розрадою та допомогою у складні часи. І такі моменти дуже корисні, тепер так думають і випускники наших курсів. Під час занять бібліотекарка Анжеліка Пенкіна знайомила курсистів і курсисток з сучасною українською літературою. Були такі, хто вперше відкрив для себе імена: Світлани Талан, Василя Шкляра, Дари Корній, Наталії Гурницької, Дарини Гнатко, Володимира Лиса, Андрія Кокотюхи, Братів Капранових та інших.

- За час проведення курсів, які літературні імена відкрили для себе Ви? Які твори порадите почитати ?

Катерина:- Серед сучасних авторів я для себе відкрила Братів Капранових та Люко Дашвар. До цього про них не чула та не читала їх книжок. Щодо порад, то є влучна народна приказка: «На колір і смак товариш не всяк». У всіх різні вподобання в жанрах та авторах і радити щось конкретне не доцільно. Головна порада – читайте українською те що до душі.

- Плануєте змінювати програму і формат проведення занять? Маєте нові ідеї?

Катерина:- Програму змінювати не планую. Хочу спробувати використати настільні ігри для більш легкого та комфортного вивчення української мови.

- Зрозуміло, що Мова – то на все життя. А чи хочете спробувати свої сили в іншому напрямку волонтерського руху?

Катерина:- Поки ні.

- Десь зустріла правильні слова у всемережжі: «Знання мови землі, на якій живеш, і знання історії землі, на якій живеш повинні бути обов’язковими».

Дякую Вам, Катерино, за щиру розмову. Перемоги та мирного неба нам усім!