«Мова – це життя.

Вона нас супроводжує від народження: ми чуємо мову батьків, починаємо пізнавати навколишній світ з її допомогою. Далі мова допомагає нам порозумітися один з одним, висловлювати свої думки, емоції, почуття, стає необхідною в роботі. Проте не лише це. У рідній мові життя наших предків – їх досвід, побут, культура, звичаї…», - саме з цих слів розпочинається наша розмова з волонтеркою Катериною.

Шосткинська центральна міська бібліотека продовжує знайомити з історіями для мотивації й натхнення в патріотичних кольорах у рамках інформаційного проєкту «Історії для тих, хто серцем любить Україну».

У 2022 році Кампанія зі створення мережі мовних курсів проклала маршрути містами й громадами країни. Навігаційні прилади обрали правильний напрямок і влітку того ж року на базі Шосткинської центральної міської бібліотеки стартували курси із вдосконалення української мови. До речі, у Шостці вони були одними з найперших на Сумщині. Наразі мережевих мовних пунктів в області пять https://mova-ombudsman.gov.ua/kursy. Головна мета - допомогти впевнено розмовляти рідною мовою мешканцям Шосткинської громади та внутрішньо переміщеним особам. І як демонструє позитивна тенденція затрималися вони в нашому місті надовго. Отже, пишаємося й надалі підтримуємо.

Битва за Україна триває і мовний простір зазнає динамічних змін. Перехід на українську – це прояв волі нашого народу, потужна сила патріотичного піднесення та підтримка всеукраїнського руху єднання.

Сьогодні - про мовних волонтерів, які навчають охочих думати, мріяти та говорити українською. Вони вже провели у нашому місті близько 200-т ефективних уроків з правил вишуканого звучання українського слова.

Перша зустріч з волонтеркою Катериною Гудиліною. Вона нашу мовну культуру наближує до майже ідеальної і постійно працює над підвищенням власного рівня володіння українською мовою.

- Коли було вирішено, що Курсам в бібліотеці бути, Ви відгукнулися в перші півгодини запуску оголошення. Таке враження, що саме це запрошення чекали. Ось воно, нарешті, чи не так? Тому без вагань натиснули потрібну опцію в телефоні.

Катерина: - Так. Давно мріяла спробувати себе як викладача саме української мови. Коли побачила оголошення, я зрозуміла, що можу спробувати новий напрям для себе і бути корисною людям, тому, звичайно, одразу відгукнулася.

- Що особисто для Вас, рідна мова? І чому вирішили стати волонтеркою саме в цьому напрямку?

Катерина:- Українська мова мені подобалась завжди. У шкільні роки я обожнювала цей предмет. У третьому класі я взяла участь у першому у своєму житті конкурсі з української мови і далі вже щороку брала участь у конкурсах та олімпіадах з мови різних рівнів. Це і Всеукраїнська українознавча гра "Соняшник", і Всеукраїнські учнівські олімпіади з української мови та літератури, і Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської і студентської молоді імені Тараса Шевченка, і Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, і також Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідних робіт Малої академії наук України в секції української мови, а робота була присвячена дослідженню неологізмів.

- Такий крок - то для Вас перший досвід волонтерської діяльності?

Катерина: - Так. Це для мене вперше.

- Розпочинати було легко?

Катерина: - Перед першим заняттям я дуже хвилювалась, адже це був мій перший досвід викладання для дорослих офлайн, але люди зустріли ці уроки з усмішкою на обличчі. Я бачила в них зацікавленість.

- Рівень знань тих, хто прийшов на заняття скоріше Вас засмучував чи навпаки?

Катерина:- Люди всі різні і відповідно у всіх різні рівні володіння українською мовою: хтось не вивчав мову зовсім, хтось вивчав у школі, а хтось використовує в роботі, але прагне вдосконалення. Долати мовні перешкоди непросто. Сподіваюсь, що курси допомогли в цьому кожному, посприяли розвитку комунікативних можливостей слухачів та мотивували вдосконалювати мову постійно.

- У процесі навчання та спілкування чи змінювався Ваш підхід до викладання? Ваші уроки в першій групі, і в третій набули значної трансформації?

Катерина:- Кожна група унікальна, тому і підходи до викладання в різних групах дещо різняться. Навчання спрямоване на покращення письмових навичок, збагачення словникового запасу, а також на те як правильно говорити українською мовою, на опанування орфоепічних нормах. Спілкування є важливим складником нашого життя й існування самої мови. Тому в процесі викладання відбулась певна трансформація: після випуску першої групи вирішила робити окремі розмовні заняття, на яких ми обговорювали обрану тему. Це має полегшити використання української мови в різних життєвих ситуаціях.

- У перший день занять, люди ділилися сокровенним і розповідали, чому саме зараз вирішили змінити свою мовну свідомість?

Я згадую, що одна жінка розповіла, що її діти відмовляються спілкуватися з нею російською. А які інші приклади пам’ ятаєте Ви?

Катерина:- А мені одразу спадає на думку жінка, у якої нещодавно народився онук, і вона прагне вдосконалити мову, щоб говорити з ним лише українською. Інша жінка прийшла на курси, бо після початку повномасштабного вторгнення зрозуміла, що мова – це найголовніше, що в нас є, що мова – це наша зброя, якою треба володіти досконало. Багатьом українська мова необхідна в роботі.

- Якими особистими успіхами ділилися з Вами? І які висновки зробили для себе Ви?

Катерина:- Звичайно, після курсів у житті слухачів української мови стало значно більше. Вони почали впевненіше користуватися мовою, почали помічати помилки та неточності, які зустрічаються в спілкуванні, стали більше читати українською. Вони ще не знають її ідеально, але вже усвідомлено використують у своєму побуті та офіційних ситуаціях, а отже будуть вдосконалювати і надалі. Усе це свідчить про те, що ми на правильному шляху.

- Вважаєте, офлайн уроки ефективніше онлайн занять?

Катерина:- Мабуть, офлайн курси все-таки ефективніші за онлайн курси. Адже офлайн курси дають можливість наживо спілкуватися з викладачами. Особистий візуальний контакт має велике значення для багатьох людей, бо дає змогу сприймати й засвоювати інформацію набагато швидше та краще. Крім цього, у ході навчання, є можливість задавати питання викладачам безпосередньо, а також отримати нові корисні знайомства.

- Ваші лайфхаки для тих, хто переходить на українську?

Катерина:- Перелаштувати усі гаджети на українську, вести сторінки в соціальних мережах тільки рідною мовою, читати українською і слухати аудіокниги, дивитися фільми українською або в перекладі. Робити це щодня і успіх вам гарантований.

- Хочу додати про книги і читання. Книги дійсно мову й мовлення вдосконалюють, є розрадою та допомогою у складні часи. І такі моменти дуже корисні, тепер так думають і випускники наших курсів. Під час занять бібліотекарка Анжеліка Пенкіна знайомила курсистів і курсисток з сучасною українською літературою. Були такі, хто вперше відкрив для себе імена: Світлани Талан, Василя Шкляра, Дари Корній, Наталії Гурницької, Дарини Гнатко, Володимира Лиса, Андрія Кокотюхи, Братів Капранових та інших.

- За час проведення курсів, які літературні імена відкрили для себе Ви? Які твори порадите почитати ?

Катерина:- Серед сучасних авторів я для себе відкрила Братів Капранових та Люко Дашвар. До цього про них не чула та не читала їх книжок. Щодо порад, то є влучна народна приказка: «На колір і смак товариш не всяк». У всіх різні вподобання в жанрах та авторах і радити щось конкретне не доцільно. Головна порада – читайте українською те що до душі.

- Плануєте змінювати програму і формат проведення занять? Маєте нові ідеї?

Катерина:- Програму змінювати не планую. Хочу спробувати використати настільні ігри для більш легкого та комфортного вивчення української мови.

- Зрозуміло, що Мова – то на все життя. А чи хочете спробувати свої сили в іншому напрямку волонтерського руху?

Катерина:- Поки ні.

- Десь зустріла правильні слова у всемережжі: «Знання мови землі, на якій живеш, і знання історії землі, на якій живеш повинні бути обов’язковими».

Дякую Вам, Катерино, за щиру розмову. Перемоги та мирного неба нам усім!