Невипадково День поезії святкують в березні. Час, коли пробуджується земля, коли весна дзвенить віршами.

В теплому дружньому колі зібрались сьогодні люди закохані в поезію, щоб почитати вірші та поговорити про улюблених авторів.

Наша країна багата майстрами високої поезії. На весь світ і різними мовами прозвучали пророчі слова Тараса Шевченка, сильна жіноча поезія Лесі Українки, могутнє слово Івана Франка. Чарівна  поезія Ліни Костенко, прониклива лірика Василя Симоненка  вражають своєю романтичною схвильованістю та щедрістю почуттів. 

Окремим штрихом сьогоднішньої зустрічі була збірочка поезій Валерії Карпиленко "Квіти і зброя".

Валерія Карпиленко — письменниця, захисниця «Азовсталі», нині у полоні.

Історія, яка ще очікує на свого Шекспіра. 

Її звати Валерія, вона — захисниця Маріуполя, «азовка», військова з полку «Азов».

Його звати Андрій — він захисник Маріуполя, прикордонник.

Валерія стала на захист Маріуполя у лавах полку «Азов». 5 травня на «Азовсталі» одружилася зі своїм коханим — прикордонником Андрієм Суботіним. 7 травня Андрій загинув. Під час виходу українських військових з «Азовсталі» Валерія потрапила у полон.

Щемлива, сумна, прониклива поезія Валерії нікого не залишила байдужими.

"Поезія єднає не тільки серця, вона з'єднала душі", -  ці слова пана Андрія стали завершальним акордом нашого поетичного спілкування.