16 листопада - Міжнаро́дний день толера́нтності — свято, яке відзначається  в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.

Нині цінності толерантності стають усе більш поширеними, проте, як не дивно, дискримінація та пригнічення людей нікуди не зникають. Говорячи про «толерантність» ми забуваємо, що основним її принципом є визнання всіх людей рівними собі, не дивлячися на будь-які їхні ознаки.

Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є. Для сучасної України властиво традиційне замовчування інформації про розмаїття людей, їхнє життя та досвід. Говорячи про «рівне ставлення до всіх», ми залишаємо невидимі соціальні групи поза межами дискурсу. Говорячи відкрито про дискримінацію та табуйовані теми, ми знижуємо рівень насилля і неприйняття у суспільстві.

Тому сьогодні ми багато говорили про толерантність, про терпиме ставлення до певних людей,  або до цілої групи людей, чи навіть до самих себе. Для того, щоб дізнатися наскільки ми толерантні, було проведено невеличкий тест.

А потім ми дивилися кіно. Цього разу це була стрічка польського автора Міхала Щесняка "Точка відліку".

Анета «бунтувала по повній», тому в дев’ятнадцять років й опинилася у в’язниці за вбивство. Дев’ять років потому повсякденне життя приводить її зі стін в’язниці до будинку престарілих. Одна з його мешканок, Гелена, була хворою з раннього дитинства. На її думку, в молодої жінки є все, чого тільки можна бажати. Тож Гелена, чиї знання про світ обмежені «вікнами лікарень і диванами», з жадобою цікавиться життям Анети. На Анету чекає випробування… і Гелена допоможе їй.

Звісно ж, обговорення торкнулося теми толерантності. Всі звернули увагу на те, як пані Гелена ставилася до Анети. З яким спокоєм та розумінням. Чи будуть так відноситися до Анети рідні та оточочуючі після того, як вона вийде із в'язниці? Чи зможе дівчина змінити свій спосіб життя? Чи зможе вона переосмислити своє минуле і почати все спочатку? Чи дійсно те, що з нею сталося стане "точкою відліку" для нового життя?

Питання про те, чи вдасться Анеті дійсно повернутися до повноцінного життя, так і залишилося відкритим...     Але те, що кожен має право на другий шанс - ніхто з присутніх не заперечував.