Засідання "Клуба..."  30 листопада було присвячене українському композитору  жанрів класичної та популярної музики, Народному артисту України, Герою України, Лауреату Шевченківської премії - Білашу Олександру Івановичу.

Олександр Білаш прожив цікаве і бурхливе творче життя. Митець отримав "всесоюзне" (цілий ряд почесний премій та відзнак) і, що найголовніше, всенародне визнання та справжню популярність. А це вже заповітна і часто нездійсненна мрія кожної творчої людини. О.Білаш своїм життям ніби поєднав цілі покоління української творчої еліти - поетів, письменників, літераторів, композиторів, виконавців... Біографії декого з них, наприклад, Д.Павличка та Д.Гнатюка, назавжди історично пов'язані з іменем українського пісняра.
18 років свого життя (з 1976 по 1994) О.Білаш присвятив громадській діяльності на посту голови правління Київської міської організації СКУ. Здається, що навіть після власної смерті (6 травня 2003 року) композитор не полишає важливої справи свого життя - пошуку молодих талантів, на яких він завжди мав особливе інтуїтивне чуття. Адже досі існує започаткований ним фестиваль "Пісенні джерела", що відбувається щорічно у Градизьку, на малій батьківщині О.Білаша. Зараз організацією фестивалю та фондом імені О.Білаша керує молодша дочка композитора Леся Олександрівна - редактор та ведуча Національного радіо (старша дочка Оксана - викладач класу фортепіано в КССМШ імені М.В.Лисенка). Проблема історичної пам'яті актуальна в наші дні як ніколи, і стосується вона не лише Олександра Білаша. Але ж його пісні - наші культурні скарби. А скарби треба берегти. Та й відкриті вони не для всіх очей.