23 березня на засіданні Кіноклубу медіапросвіти  з прав людини  Docudays UA було переглянуто одразу три фільми, які об'єднані єдиною темою - права дитини.

"ҐАБРІЕЛЬ ПОВІДОМЛЯЄ З ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ" - таку назву має перша стрічка.                                            Бразильський хлопчик Ґабріель Матос був зовсім маленьким, коли дізнався, що Світовий кубок-2014 відбуватиметься в його рідній країні. Він не здогадується, що його життя з того часу стане з ніг на голову. Аби привезти сотні тисяч уболівальників на футбольний стадіон, прокладають залізницю просто через квартал, де живе Ґабріель. Будинки зносять, родини змушені переїжджати, і навіть майданчик, на якому місцеві діти грають у футбол, скоро зникне. Для Ґабріеля усе це стає жахіттям. Хлопчик обурений нерівністю у своєму місті і викладає у свій блог відеозапис того, як бульдозери зносять його район. Ставши журналістом, він намагається захистити свої права.

Після перегляду говорили про те, що маленького хлопчика турбують зовсім не "маленькі" проблеми, що завдяки відеокамері він може привернути увагу цілого світу до проблем Бразілії. Чи справді "один в полі воїн"? Чи зможе Ґабріель самотужки вирішити такі серйозні проблеми? Чи тільки уряд винен у цих проблемах? Це відбувається лише в Бразилії, а чи в інших країнах також? Саме такі питання турбували присутніх при обговоренні.

"КЕЙСІ МОТТЕ КЛЯЙН: НАРОДЖЕННЯ АКТОРА"                                                                                             8 років. 12 років. 15 років. Тіло росте й розвивається перед об’єктивом камери, всотуючи в себе відчуття й емоції, стикаючись зі своїми власними межами і темними прихованими сторонами. Тіло, що з плином років поступається персонажеві, перетворює дитячі ігри на справжній акторський витвір. Портрет підлітка, який створив самого себе за допомогою камери.

Перегляд фільму викликав такі питання: чи може дитина вдало поєднувати навчання, відпочинок, хобі з професією кіноактора? Чи може вона вдало збалансувати відпочинок і заробляння грошей? Після тривалого обговорення дійшли висновку: якщо захоче то зможе.                                                                 Наприкінці  присутнім було запропоновано визначити меседж фільму із дев'яти висловів відомих людей. 1. Кожен бачить, яким ти здаєшся, мало хто відчуває, яким ти є (Макіавеллі) 2. Кожна людина – це світ, який із нею народжується й помирає. Під кожним надгробком лежить всесвітня історія (Генріх Гейне). 3. Кожна людина є художником свого власного життя, що черпає силу й натхнення в собі самому (Сергій Булгаков). 4. Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти (Іван Драч). 5. Людей мучать не самі речі, а уявлення, які вони створили собі про них (Мішель Монтень). 6. Людина не для того створена, щоб зазнавати поразок... Людину можна знищити, але її неможливо перемогти (Е. Гемінґвей). 7. Людиною стати – це мистецтво (Новаліс). 8. Ми – це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних (В. Симоненко) 9. Для людини немає нічого цікавішого в світі,ніж люди (В. Гумбольдт). Думки були різні, але більшість обрали перший варіант.

"РАХУЮ ДНІ, РАХУЮ РОКИ"                                                                                                                             Багато дітей приховують якусь таємницю і думають, що вона відома лише їм. У фільмі, що ґрунтується на документальних особистих історіях і думках, ми зустрілися з трьома дітьми. Жвавий, забарвлений грайливими образами та великою цікавістю, цей фільм запрошує глядачів до внутрішнього світу дитини.

Останній фільм змусив замислитись, як маленькі діти сприймають погані вчинки дорослих. Як їм боляче і сумно коли вони не розуміють, чому їх батьки роблять щось таке, за що потрапляють за ґрати. Діти вважають винними себе, це дуже погано для їхнього психологічного стану, бо маленькі діти дуже вразливі.

Висновок на забарився: діти мають такі самі права як і дорослі. Дітей треба вміти слухати і чути. Свої права, як і права дітей треба не боятися відстоювати. Вміти поважати і розуміти права інших людей, а особливо дітей.