16 березня в "Клубі..." йшлося про відомого композитора Модеста Петровича Мусоргського.

Великий гуманіст, демократ і правдолюбець, Мусоргський прагнув діяльно служити своєю творчістю народові. З величезною силою він відобразив гострі соціальні конфлікти, створив могутні, сповнені драматизму образи повсталого народу, що бореться за свої права. Разом з тим Мусоргський був чуйним психологом, знавцем людської душі. У музичних драмах «Борис Годунов» й «Хованщина» надзвичайно динамічні, барвисті масові народні сцени поєднуються з розмаїтістю індивідуальних характеристик, психологічною глибиною й складністю окремих образів. У сюжетах з вітчизняного минулого Мусоргський шукав відповіді на болючі питання сучасності. «Минуле в сьогоденні — от моє завдання», — писав він.

Протягом життя підтримував творчі стосунки з представниками укр. інтелігенції. В юності познайомився з М.Костомаровим, Т.Шевченком, О.Рубцем; студентом Петерб. консерваторії – М.В.Лисенком (зокрема, акомпанував хорові під його керуванням на вечорі на підтримку бідних студентів Медикохірургічної академії 15 лютого 1875). 1879 здійснив концертне турне разом із співачкою Д.Леоновою по містах України (Полтава, Єлизаветград (нині м. Кропивницький), Херсон, Одеса.).

У його творчості виразно простежуються укр. впливи. Збереглися записи укр. пісень (істор., козац., чумацьких, бурлацьких, ліричних, жартівливих, танцювальних) як зроблених М. і надісланих йому різними кореспондентами, так і виписаними із тогочасних збірників. Найбільш ранній зразок освоєння укр. інтонаційності та жанрового переосмислення – фортепіанна п'єса "Спогади дитинства", заснована на переінтонуванні укр. танц. жанрів (козачок і гопак) та фортепіанних шумок.