Якщо хочеться полоскотати собі нерви, пірнути в книгу з головою і від душі попереживати, кращого жанру, ніж хоррор, не знайдеш. Ці книги неможливо розтягувати, так  краще відводити під читання весь вільний вечір, що плавно перетікає в ніч. Оглянутися не встигнете, як будете дочитувати останню сторінку ... і боятися-боятися-боятися. Яке щастя, що за вікном уже ранок, після такого страху і не заснути. Загалом, то що треба! 

Книги що написані у жанрі хоррор саме такою була тема зустрічі в англомовному клубі сьогодні 22 травня.

Присутні 6 чоловік.

If you want to tickle your nerves, dive into a book with your head and worry from the heart, you will not find a better genre than horror. These books can not be stretched, so it is better to take for reading all the free evening, which flows smoothly into the night. You won't have time to look back, as you will finish reading the last page ... and be afraid-be afraid-be afraid. What happiness that it is already morning outside the window, after such fear and not fall asleep. In general, what you need!

Books written in the horror genre were the theme of a meeting at an English-language club today, May 22.

  

 

 

 

Ми знову зустрічаємося у кіноклубі  Docudays UA.

22 травня перегляд і обговорення фільму проходить у комбінованому форматі:  онлайн і офлайн одночасно.

Переглядали фільм «Боротьба Джамали».

Дуже особистий і потужний портрет надзвичайно талановитої жінки, виступ якої на конкурсі Євробачення викликав у світової спільноти одразу шок і захоплення.

Слова  пісні, її феєричний виступ пролили світло на історичні події та сучасну політичну ситуацію. Журналістка Елін Йонссон зафільмувала життя Джамали та її родини в Україні і Криму, змалювавши її трагічну сімейну історію та нинішню неспокійну ситуацію і складність становища кримських татар у наш час.

 Сусанна Джамаладінова народилася в Оші (Киргизька РСР) у родині кримського татарина і вірменки. Після переселення із Криму до цієї центральноазійської республіки під час Другої світової війни її родина повернулася до Криму лише у 1989 році. Її родичі по материній лінії були заможними вірменськими селянами, доки землю її прапрадіда не відібрали, а його самого не вислали до Оша. Щоб її родина мала змогу купити нерухомість у Криму, її мати мусила на чотири роки розлучитися із батьком і повернути собі дівоче прізвище. У ті часи радянська влада не дозволяла етнічним кримським татарам купувати нерухомість у Криму.

Після перегляду емоції переповнюють. Дехто не може стримати сліз. Обговорення починається не одразу. Треба декілька хвилин, щоб оговтатися.

Чому за провину деяких людей повинен відповідати цілий народ? Чому минули роки, але нічого не змінилося? Чи може щось змінити пересічна людина? Чи переможе Джамала? Ось основні питання що звучали на обговоренні.

Пані Зоя: «Серед кримських татар було багато героїв війни. Але незважаючи на це, їхні сім’ї також було депортовані. Це ганебно, такого не повинно бути».

Пан Олексій: «Можливо у Сталіна був особистий привід мститися цілому народу».

Пан Артем: «Фільм вражає ще й тому, що ти знаєш Джамалу. Вона живе поряд в моїй країні. Дивлячись на неї, я ніколи не замислювався, що її родина пережила таку трагедію. Неприпустимо так поводитися з людьми».

Пані Любов: «З 2017 року вже минуло 4 роки, але нічого не змінилося. Про проблему Криму вже майже не говорять, складається враження що до цієї проблеми всі вже звикли…».

Про трагедію кримськотатарського народу варто говорити, бо й досі боротьба триває.

На заході присутня юристка Безоплатної правової допомоги Юлія Зацаринна.