04 листопада   відбулась зустріч у Кіноклубі медіапросвіти з прав людини Docudays UA. Сьогодні ми переглянули фільм "Лізо,ходи додому". Режисер - Оксана Бурая  з м.Вільнюс.

Маленька Ліза постійно кудись тікає. Її життя похмуре й жорстоке, тому вона шукає прихистку в природи, де в неї свій світ- там панують ігри, музика й магія. В дівчинки настільки багата уява, що вона примудряється переживати нескінченні запої батьків. Найбільш приголомшливим у цьому фільмі є те, що він дозволяє усвідомити жах ситуації, але не піддатися темряві гнітючих подій на екрані. У стрічці немає спроб подати якийсь соціологічний зріз – це радше результат бажання якомога правдивіше зафіксувати дорослий світ крізь незіпсутість дитячого сприйняття. Подібно до ранніх фільмів Лінн Ремзі, ця робота стала однією із найпрекрасніших творів про дитинство.

Фільм вражає контрастом кадрів  чудових краєвидів  та непривабливі картини приміщення, де мешкає Ліза. Коли бачиш житло, в якому мешкає дитина, розумієш, чому вона тікає з дому.  І в самій назві фільму постає питання" А чи є  дім  у цієї дівчинки?".

Після перегляду фільму аудиторією було порушено чимало проблемних питань. Чи можна що -  небудь зробити з батьками Лізи, щоб сім'я стала нормальною і дівчинка більше не тікала з дому? Чи багато таких сімей в нашій державі і зокрема в нашому місті? Хто повинен опікуватися такими дітьми? Що буде з цією дівчинкою, коли вона виросте, якою буде її см'я? Питання, які не мають однозначних відповідей, але повинні порушуватися, щоб суспільство  від них не відсторонювалося.

Фільм дуже сподобався присутнім. Всі погодилися з думкою, що права дитини так само важливі, як і права дорослої людини.