Ідея проведення цього свята належала Міжнародній Асоціації Книговидавців й була запропонована на розгляд ЮНЕСКО.

День 23 квітня був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де   дарували троянду за кожну куплену книжку. І для світової літератури цей день є символічним. Цього дня  померли  М. Сервантес і   У. Шекспір, народилися М. Дрюон і В. Набоков.

Цілком природно, що Генеральна конференція ЮНЕСКО, що  проходила  в Парижі у 1995 р.,  вирішила віддати  данину поваги книгам і авторам, закликаючи усіх, - особливо молодь, знаходити задоволення в читанні і поважати незамінний внесок тих, хто сприяв соціальному і культурному прогресу людства. Тоді й були засновані Всесвітній день книг і авторського права і Премія ЮНЕСКО за популяризацію ідеалів терпимості у дитячій і юнацькій літературі. Нині цей день  святкують у 190 країнах світу.

Для відвідувачів відділення соціально-побутової адаптації №2 територіального центру соціальних послуг, бібліотекарями читального залу Центральної міської бібліотеки ім. Л.Толстого було проведено захід, присвячений цьому дню.

 

   

 

   

 

Чорнобильська катастрофа вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління. Вибух, що стався 26 квітня 1986 року в Чорнобилі, ось уже 30 років не втихає у нашій свідомості. Від аварії на ЧАЕС в Україні постраждали мільйони чоловік. Ця трагедія зачепила долю кожного українця.

До цієї чорної дати юнацьким відділом центральної міської бібліотеки ім. Л.Толстого 25 квітня було проведено вечір-реквієм "Дзвони Чорнобиля", в якому прийняли участь  учні 9-А та 8-В класів  школи № 1.

     На захід було запрошено Сергія Володимировича  Корнієнка, який знаходився у Чорнобильській зоні з 25 серпня по 3 листопада 1986 року. Він зазначив, що трагедія, яка сталася 30 років тому, має бути пересторогою для людства, уроком не тільки для нинішнього покоління, а й для майбутніх. Цю трагедію неможливо стерти з пам’яті. Адже її наслідки ми досі відчуваємо у власному житті. «Таке враження, що іде війна, а ворога не видно. Ворог – це радіація. Ми виконували зачистку від радіоактивного графіту даху енергоблоку. Працювали у захисних костюмах, які важать десь по 50 кг. Працювали по 1,5 хвилини – потім наступна зміна», -  поділився болючими спогадами  перед учнями Сергій Володимирович.

Розмірений бій хронометру відчеканював час скорботи, душевного болю і жалю під час перегляду слайд-програми про Чорнобильську трагедію.

     До заходу оформлено книжкову виставку "Біль, трагедія і подвиг".  

 

   

 

     

 

                       

 

 

 

21 квітня 2016 року у Центрі естетичного виховання «Юність» відбулась науково-просвітницька конференція «Пантелеймон Куліш в історії української культури», організована центральною міською бібліотекою ім. Л.Толстого.

З вітальним словом звернулася до присутніх заступник міського голови Сиваєва Ніна Олексіївна:

«Ми, шосткинці, поставили собі за мету відродити пам’ять про Куліша, який залишив своєму народу велику духовну спадщину.У працях Куліша є провідна ідея, яка надає їм внутрішньої єдності. Це – ідея України. З позицій нової доби в історії України, що розпочалася  з утвердження незалежності України, творча спадщина Куліша дає підстави оцінювати його як  постать світового масштабу. Сьогоднішня конференція – це ще один крок до пізнання, осягнення величі Великого Сіверця – Пантелеймона Куліша».

Як зазначила директор КЗ «Шосткинська міська ЦБС» Євтушенко Ольга Іванівна, «незважаючи на величезний обсяг кулішезнавчих досліджень, і особистість Пантелеймона Куліша, і його творчий спадок ще до кінця не розкриті та потребують подальшого вивчення». Особливою заслугою П.Куліша є створення оригінального українського правопису – «кулішівки» або «системи Куліша», що лежить в основі сучасного українського правопису. Нині «кулішівці» виповнюється 160 років.

Участь у конференції взяли науковці, краєзнавці, літератори, що  займаються дослідженням  наукових праць  і художніх творів Куліша, а саме:

1. Микола  Бондар – кандидат філологічних наук, завідувач відділу української класичної літератури Інституту літератури  ім. Т. Шевченка   НАН   України :   «ІІ половина 1850-х років – І половина 1860-х років: П. Куліш як поет і критик поезії»;
2. Олена  Кумеда – кандидат філологічних наук, доцент факультету іноземної та слов’янської філології кафедри української мови Сумського Державного педагогічного університету  ім. А. Макаренка: «П. Куліш: письменник, етнограф, мовознавець»;
3.  Василь Задорожний – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу загальнославістичної проблематики та східнослов’янських мов  Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України: «Трохи про нас і ще про інших»;
4. Ганна  Гаджилова – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України: «Драматургія П. Куліша: сакральне і національне»;
5.  Віктор  Терлецький – краєзнавець, письменник, лауреат літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша (2013 р.): «П. Куліш про роль і значення освіти, красного письменства і культури у вихованні народу»;
6. Наталія  Міллер – вчитель української мови та літератури Воронізького НВК Шосткинського району: «П. Куліш у взаєминах із земляками вороніжцями»;
7.  Тетяна  Рязанова – краєзнавець, селище Вороніж: «Кулішеві стежки Вороніжа».