29 січня на зустрічі в "Клубі..." мова йшла про балет Петра Чайковського та казку  Е.Т.А. Гофмана "Лускунчик".

Складно знайти твір, який асоціюється з Новим роком більше, ніж балет «Лускунчик» Петра Чайковського. Вперше поставлена на театральній сцені 1892 року, ця вистава здійснила тріумфальну ходу крізь століття, її сюжет і музика і сьогодні надихають на творчість не лише танцівників і хореографів, а й мультиплікаторів, режисерів кіно, постановників мюзиклів.

Ідея перенести сюжет казки Гофмана на балетну сцену належала директору Імператорських театрів Івану Всеволжському, котрий і замовив композиторові музику для майбутньої постановки.
Прем’єра відбулася 6 грудня 1892 р. на сцені Маріїнського театру у Санкт-Петербурзі. Тоді у виставі взяли участь майже всі учні театральної школи імператорської трупи. Після завершення спектаклю юні виконавці отримали від Петра Чайковського по коробці цукерок, а сам балет започаткував традицію виводити на велику сцену юних танцівників.
Незважаючи на казковість сюжету, балет, як і першооснова Гофмана, має глибокий філософський підтекст: ілюзорність лінії, що відділяє реальність від мрії-сну, співвідношення «дитячого» і «дорослого», дивакуватості й мудрості, вічна як світ боротьба добра і зла й сила любові, що перемагає все. Ну а щодо музичної складової, то за багатством мелодій «Лускунчик» анітрохи не поступається інших балетам Чайковського – «Лебединому озеру» й «Сплячій красуні».