«День народження нової, першої книги Віктора Івановича Кожуха. Книга про минуле, але заради того, щоб у нас було майбутнє, – розпочала творчу зустріч Анжеліка Пенкіна, – Такі книги є надзвичайно цікавими та особливими, адже історія України складається з мікроісторій, історій окремих населених пунктів та територій».
Кожна зустріч з книгою - це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела слова, яке єднає всіх, хто прагне до творчих пошуків. Як от і ця зустріч 13 грудня, у щасливий день для Віктора Івановича, у Шосткинській центральній міській бібліотеці зібралися друзі та знайомі, стежини долі котрих перетиналися в різні часи з життям автора дебютної книги. «Театральний режисер, актор і сценарист, віртуоз - імітатор на естрадній сцені; йому підвладні пантоміма й кінорежисура. А який неординарний фотохудожник, журналіст, краєзнавець», – більше дізнаєтесь, коли триматиме в руках книгу. Всі охочі в залі її уже придбали, хто не встиг, ходіть до нашої бібліотеки.
«Забутий хутір Кожухів» - назва книги, яку презентуємо. А де ж той хутір, про який сьогодні стільки мови? Населеного пункту Кожухи наразі на карті не існує, але його історія збережена у книзі Віктора Кожуха. Дану книгу автор присвячує пам’яті пращурів, нащадком яких він є, і тим, для кого небайдужа майбутня доля хутора. «Мій хутір Кожухи з’явився в другій половині 19 ст. Кожний хутір, село має неповторну своєрідну історію, яка складає певну частку національної культури. Люди повинні любити свою землю, свій рідний край, передавати традиції та духовні цінності з покоління в покоління. Я щаслива людина, адже хоч що сказав на захист своїх пращурів і мого рідного хутора», – такої лінії життя дотримується автор книги. До своєї книги Віктор Кожух додав свої творчі доробки, публікації в газетах за різні роки.
Щирі слова вдячності, поваги та визнання пролунали сьогодні на честь Віктора Івановича. Від себе та міського голови з вітальним словом виступила заступниця міського голови Марина Харламова: «Міський голова Микола Нога передавав великі вітання. Ми дуже Вам вдячні за цю історичну роботу, яку ви проробили. Ви плекали її як ту маленьку дитину і наповнили великим скарбом наш культурний спадок».
Над книгою працював не лише автор. До творчого процесу долучилося чимало творців: краєзнавці, редактори, коректори, художники, фахівці з комп'ютерних технологій. Викладачка дитячої школи мистецтв Алевтина Філон щиро зраділа, що книга нарешті побачила світ. Саме вона стала автором малюнка, який так прикрашає книгу. Учениця дитячої школи мистецтв Вероніка Філон намалювала портрет Віктора Івановича та подарувала його автору книги.
До процесу творення включилися і бібліотекарі, які допомагали набирати та редагувати текст. «Мова книги дуже цінна і цікава. Це своєрідна письмова фіксація того говору, яким розмовляють саме в цій місцевості. І ось з таких коштовних камінчиків, перлинок і збирається вся наша Україна», – зазначила бібліотекарка Олександра Дерев’янко.
Відомий шосткинський поет Олександр Таратайко добре знає автора: «Віктор Іванович у нашому місті людина знана, шанована та талановита. Я зауважив мистецький хист дуже давно, коли він декламував у наших культурних осередках твори Павла Глазового. Пізніше звернув увагу на його публікації в нашій місцевій газеті. І зауважив для себе і його манеру письма, і його хист, його громадянську позицію чітку. Любов до своєї Батьківщини розпочинається з любові до своєї маленької вітчизни. З любові до того ставка в селі, де ти народився, до щебетання птахів. Людина, яка добровільно вибрала шлях служіння слову, правді, совісті – з мого боку заслуговує неабиякої поваги».
А як же без пісні в такій атмосфері. Насолоду від довершеного виконання українських пісень подарували нам всім Іван та Ігор Антоневичі. Це було, як завжди, велично й проникливо до радісних сліз.
Приємно було авторові почути привітання і Максима Слинька, який побажав йому натхнення, наснаги та нових творчих звершень.
Віктор Іванович вважає себе людиною багатою, бо донька подарувала йому чотирьох онуків. У його мріях знову побачити Болгарію, поїхати до Італії та дістати книги для нової книги.
«Ще буде в нас і пісня, і весна. Чужим пісням не линути над краєм», - і ми єдині з автором цих слів Олександром Володимировичем.
