«Передбачення і забобони» (Predictions and superstitions)

Забобони існують стільки ж, скільки живе сама людина. А форми їх прояву досить багатоликі, часом навіть можна не помітити: забобони чи це.

  Давайте подумаємо над цим, подивимося, як же йдуть справи з такими забобонами в реальному житті. І ось тут виявиться, що в усі забобони - а їх безліч! - вірять і продовжують вірити мільйони людей, не дивлячись ні на які самі категоричні роз'яснення з боку видатних вчених та інших розсудливих, знаючих фахівців.

 Про забобони є безліч думок. Відомі, наприклад, різкі оцінки забобонів, висловлені протягом століть видатними мислителями. Ось деякі з них: Платон говорив, що «Людина, Подурнілий від забобони є презирство з людей». Жан Жак Руссо вважав марновірство «одним з найжахливіших бичів роду людського». Еміль Золя сказав так: «Забобон небезпечно, допускати його існування - в цьому навіть є відома боягузтво. Ставитися до нього терпимо - чи не означає це назавжди примиритися з невіглаством, відродити морок середньовіччя? Забобон послаблює, робить дурним ».

Важкий, надзвичайно складний шлях нашого розуму до пізнання і освоєння навколишнього світу. Щоб добути будь-яке знання про природу або про самого себе, людині доводиться продиратися через нетрі незрозумілого, загадкового, що представляється часто чудесним. І звичайно ж, люди при цьому постійно помилялися, висловлювали невірні припущення, а нерідко прямо пояснювали будь таїнство проявом ілюзорних надприродних сил. Така, по суті, природа забобонів. Забобони пророкують людині горе і радість, турботи і задоволення, довге і коротке життя ... Скільки їх - цих забобонів в арсеналі людської фантазії! Забобонних людей рятує від таких додаткових щоденних тривог і сумнівів лише те, що кожен з них вірить лише деякими ознаками або ворожіння й не звертає уваги на всі інші. Або просто не знає про них. А якщо зібрати їх разом? Так, якщо їх зібрати разом, то вийде гігантська картина найтемніших помилок людини. Забобонів стільки, що їх просто неможливо якось точно згрупувати, класифікувати. Лише дуже умовно можна сказати про деяких головних напрямках.

Давно минули часи, коли людина стояла на колінах перед невідомим. Неозора розсунулися з тих пір кордону наших знань і можливостей. Але, як і сотні років тому, життя нерідко ставить людині загадки, лякає невідомим, ставить його в скрутне становище. І тут наша свідомість тримає важкий іспит на високе звання «людини розумної». (Розповів модератор Клубу Богдан Черкай)

 Потім всі бажаючи висловлювали свою думку, та наводили приклади з власного життя.

 

 

 

 

Переглядів: 10 | Додав: cbstolstogo | Дата: 30.01.2021 | Коментарі (0)

2021 рік розпочався у Кіноклубі Docudays UA переглядом та обговоренням  30 січня фільму «В’язні Кануна» іспанської режисерки Росер Корелья.

Через карантинні обмеження захід проходив у комбінованому режимі– онлайн та офлайн.

Традиція кровної помсти, яка налічує  не одне століття, починає руйнувати життя від часу падіння комуністичного режиму в Албанії, де багато родин ховаються у стінах своїх будинків, боячись кровної помсти. Родовий кодекс «Канун» включає в себе право вбити, таким чином помстившись за попереднє убивство: «за кров слід відплатити кров’ю».

Фільм справив гнітюче враження. 21 століття(!), європейська країна(!), а ми неначе знаходимось у середньовіччі, де процвітають традиції  кровної помсти.

Основними темами обговорення після перегляду фільму стали: які права людини були порушені? Чи є право на життя пріоритетним? Чи потрібна смертна кара? Чи можна виправдати помсту національними традиціями? Що можна зробити, аби зупинити криваві звичаї? Ось деякі з думок:

Олена: « У демократичному суспільстві неприпустимі такі звичаї, право на життя є пріоритетним. Смертна кара в цивілізованому суспільстві повинна бути заборонена».

Богдан: «Помста – це пережиток минулого, і є ницим проявом людської природи. Але вона також є потужною рушійною силою, яка спонукає до дії і на деякий час стає метою життя. А після  помсти приходить спустошеність».

Зоя: «Те, що в суспільстві досі  панує вендета, свідчить про те, що держава не може, або не хоче зупинити цю криваву традицію. Тобто, можливо, це комусь потрібно, або навіть вигідно».

Валентина: «Помста – це замкнене коло. Якщо ти бажаєш помститися, то треба вирити дві могили».

Пані Галина  підсумувала: «В країні повинні працювати закони, і тоді це буде сильна правова держава, в якій не буде місця кривавим традиціям минулого».

  

 

 

Переглядів: 91 | Додав: cbstolstogo | Дата: 30.01.2021 | Коментарі (0)

Вітаю Вас, Гість!
П`ятниця, 16.04.2021