2021 рік розпочався у Кіноклубі Docudays UA переглядом та обговоренням  30 січня фільму «В’язні Кануна» іспанської режисерки Росер Корелья.

Через карантинні обмеження захід проходив у комбінованому режимі– онлайн та офлайн.

Традиція кровної помсти, яка налічує  не одне століття, починає руйнувати життя від часу падіння комуністичного режиму в Албанії, де багато родин ховаються у стінах своїх будинків, боячись кровної помсти. Родовий кодекс «Канун» включає в себе право вбити, таким чином помстившись за попереднє убивство: «за кров слід відплатити кров’ю».

Фільм справив гнітюче враження. 21 століття(!), європейська країна(!), а ми неначе знаходимось у середньовіччі, де процвітають традиції  кровної помсти.

Основними темами обговорення після перегляду фільму стали: які права людини були порушені? Чи є право на життя пріоритетним? Чи потрібна смертна кара? Чи можна виправдати помсту національними традиціями? Що можна зробити, аби зупинити криваві звичаї? Ось деякі з думок:

Олена: « У демократичному суспільстві неприпустимі такі звичаї, право на життя є пріоритетним. Смертна кара в цивілізованому суспільстві повинна бути заборонена».

Богдан: «Помста – це пережиток минулого, і є ницим проявом людської природи. Але вона також є потужною рушійною силою, яка спонукає до дії і на деякий час стає метою життя. А після  помсти приходить спустошеність».

Зоя: «Те, що в суспільстві досі  панує вендета, свідчить про те, що держава не може, або не хоче зупинити цю криваву традицію. Тобто, можливо, це комусь потрібно, або навіть вигідно».

Валентина: «Помста – це замкнене коло. Якщо ти бажаєш помститися, то треба вирити дві могили».

Пані Галина  підсумувала: «В країні повинні працювати закони, і тоді це буде сильна правова держава, в якій не буде місця кривавим традиціям минулого».