Голодомор — це страшна сторінка нашої історії. На долю України у ХХ сторіччі їх випало три. 1921 — 1923 років; 1946 — 1947 — післявоєнний. Але найстрашнішим, найзгубленішим був голодомор 1932 — 1933 років. Про це, після вірша-запитання Д.Білоуса "Ти кажеш, не було голодомору?”, говорила бібліотекар читального залу Пенкіна А.Б. Вона надала слово настоятелю Володимирської церкви о.Петру. Він сказав, що в цей день у храмах   правились панахиди за загиблими.

            Старший науковий співробітник краєзнавчого музею Войстрик Л.В. говорила про те, що у музеї проводилась робота зі збору матеріалу про голодомор у місті та районі, відкривалась виставка.

            На вечорі звучали вірші про голодомор, демонструвались кадри з документального фільму. О 16 годині від запаленої свічки, що горіла у склянці з пшеницею, присутні засвітили свічки на спомин, взяли по маленькому шматочку хліба та у хвилину мовчання схилили голови у знак жалоби.