Він на світі прожив, наче
Спалах зорі на світанні, 
Наче крила роси, наче крик
Журавля — тільки мить.

Сьогодні згадуємо і закликаємо пам’ятати нашого земляка, патріота і героя Василя Кондратенка. 
У читальній залі ЦМБ ім. Л. Толстого зібралися представники місцевої влади, громадські активісти, освітяни, люди, які знали Василя, любили його та дружили з ним. І найдорожчі: мама, дружина, її батьки. Прийшли також і батьки загиблого в зоні АТО Івана Євдокименка Валентина та Микола Євдокименки. 
Майже на дві години присутні забули про життя за вікном: слухали, згадували, вшановували патріота України. Кожен виступ, кожне слово торкалося глибин душі учасників цього заходу та змушували зупинитися і подумати – в якому світі ми зараз живемо.

Василь Кондратенко був веселим, життєрадісним хлопцем, який любив пригоди. Служив у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади. У важку для країни годину, став на її захист, не вагаючись : «Я повинен захищати свою країну. Мої діди-прадіди захищали!» Він віддав за свободу та незалежність України найдорожче: своє молоде життя.
7 серпня 2014 року Василь загинув під Ясинуватою в Донецькій області. Доля подарувала йому лише 27 земних літ. «Від ясних зір. І тихих вод. Від благородного коріння. Таким почався мій народ. Таким продовжується нині», – саме так хочеться сказати про нашого Василя Олексійовича Кондратенка.
Зворушливими стали слова мами Василя Світлани Василівни: «Мій синочок був щирою і доброю людиною, любив життя, радів кожному дню. У мене залишилась на спогад його sms: «Мамо, я живий і здоровий. Я дуже тебе люблю!!! Не хвилюйся!». 
Стискалось серце у грудях від слів ведучої Анжеліки Пенкіної, виступу міського голови Миколи Ноги, секретаря міської ради Олени Чанцевої-Коваленко, депутата Світлани Суптельної, голови ГО «Захисник» Віктора Осипенка, учасника подій на Майдані Віталія Ляшка. Якими щирими були поетичні рядки батьків Івана Євдокименка. Військовий священник (капелан) протоірей Сергій провів панахиду по убієнному. 
«Усе міняється, оновлюється, рветься… і потім знов зеленим з-під землі встає», - таким є людське життя. З героями прагнуть познайомитися, про них пишуть, знімають телесюжети, щоб увіковічнити в пам`яті людській. Так було, так є, так повинно бути. Про нашого героя також знято фільм «В серці щоб залишились ми».
Слова були різні, але кожен, хто його тримав наголосив: «Війна повинна закінчитися. Ми дякуємо нашим героям, які захищають нашу країну. Ми повинні пам’ятати тих, хто пішов у вічність». Особливої урочистості додали заходу пісні у виконанні Тетяни Мишко та Євгена Кротова.