«Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує!», – говорив до нас Тарас Шевченко.  І це беззаперечна істина. Бо справді, що ж таке поезія? На це питання конкретної відповіді нема. Кожен розуміє це поняття по-своєму. "Поезія допомагає людині літати", - так сказав один із присутніх на сьогоднішньому поетичному чаюванні.

Саме сьогодні, напередодні Дня рідної мови ми зібралися, щоб почитати улюблені вірші за чашечкою запашного чаю. Темою поeтичного читання стала  природа. Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Тому всі без виключення поети зверталися у своїх творах до природи.

Присутні читали вірші: Тараса Шевченка, Ліни Костенко, Володимира Сосюри, Павла Тичини, а також поезію місцевих авторів: Володимира Нєприна, Олени Кужельної, Володимира Таратайка, Елли Римської.

Романтичний настрій панував у вітальні нашої бібліотеки. Впродовж вечора лунали не тільки  вірші, а ще й пісні, а художник, який знаходився в залі, навіть почав робити замальовки за мотивами почутого.