Фільм польської режисерки Анни Бединської «В іншому світі» підняв дуже непрості питання.

У 40-річної Касі двоє дітей-підлітків, щасливий шлюб, її кохає чоловік. Вона високоосвічена представниця середнього, обіймає посаду менеджера. Її життя чудово організоване, вона досягає успіхів у будь-якій справі. Одного дня її спокійне та досконале життя руйнує новина про те, що вона вагітна дитиною з синдромом Дауна. У цей момент вона може вирішити: народити чи зробити аборт. Але їй не подобається жодне з цих рішень. Кожне з них призведе до драматичних наслідків і травм. Камера стежить за нею протягом більш ніж шести місяців, документуючи її душевний стан та емоції. Аж до останньої сцени фільму – пологів.

Кожен, хто мав нагоду переглянути цей фільм, висловив свою думку щодо таких питань: Якими критеріями повинна керуватися жінка, якщо треба зробити  вибір у такій ситуації? Що вона відчуває, коли перед нею постає проблема такого вибору? А які відчуття виникають у чоловіка? І як жити далі, зокрема в нашому суспільстві?

В принципі всі присутні мали спільну думку. Критеріями можуть бути тільки віра і любов. Серед присутніх жінок було більше, тому жіночі почуття приблизно всі розуміли. Це страх, відповідальність, повна відмова від звичного життя. Стосовно чоловіків – жінки були переконані, що тільки один із десяти залишиться в сім’ї і розділить тягар виховання такої дитини.

Чоловіки ж, які переглянули фільм (а їх було значно менше), дотримувалися такої думки, що тільки велика сила любові (у високому розумінні цього слова) і нічого більше може переконати чоловіка виховувати хвору дитину.

Ну, а щодо нашої держави, то тут  зрозуміло:  країна робить тільки перші кроки на шляху розвитку і становлення  інклюзивного суспільства. І нам всім ще багато чого треба зробити, щоб забезпечити гідне життя людям з інвалідністю.