Сьогодні ми зібралися в кіноклубі для того, щоб подивитися і обговорити три фільми: «Нічна відьма», «Готель 22» та «День, коли я вирішив стати Ніною».

Ці фільми піднімають нагальні, болючі проблеми.

«Готель 22». Події фільму відбуваються протягом однієї драматичної ночі в автобусі у Кремнієвій долині. Лінія 22 – єдиний цілодобовий автобусний маршрут у Пало Альто. Удень це звичайний міський автобус. Проте вночі він перетворюється на неофіційний притулок для бездомних. Отже, фільм порушує проблему безхатченків. Вона існує в усьому світі та не залежить від рівня розвитку країни. У більшості людей безпритульні викликають багато негативних емоцій, до них ставляться як до антисоціальних елементів, що зловживають алкоголем, наркотиками, страждають на психічні захворювання та здатні на кримінальні вчинки. Але мало хто замислюється над тим, що бездомні – теж громадяни країни і мають такі ж права, як і всі інші.

Тож аудиторія глядачів була поділена на дві групи. Перші звинувачували, інші захищали. Та всі намагались дати відповіді на питання: які права мають безпритульні? Які права людини та громадянина порушувалися у фільмі? Чи зустрічали ви бездомних в своєму житті та як ви до них ставитеся?

Висновок: проблеми безхатченків потрібно вирішувати на державному рівні, але й пересічні громадяни не повинні залишатися осторонь.

«Нічна відьма». Надєжда Попова («Надя») була 19-річною льотчицею-любителькою, коли в її двері постукала Друга світова війна. Коли нацисти у 1941 році вторглися до Радянського Союзу, Надя вступила до 558-го жіночого нічного бомбардувального полку Радянської армії, ставши однією з перших у світі жінок – бойових пілотів.

Фільм окреслює проблему гендерної рівності, рівності чоловіків та жінок. Чи існують жіночі або чоловічі професії? Чи правильно вчинила Надєжда, обравши професію військової льотчиці? Чи взагалі повинні жінки воювати? Єдиної думки під час обговорення фільму так і не було виголошено. Одні вважали, що жінка повинна залишатися жінкою, а чоловік чоловіком. Інші – переконували в тому, що і чоловіки, і жінки мають однакові права, в тому числі і у виборі професії.

«День, коли я вирішив стати Ніною». Гвідо – одинадцятирічний хлопець, який зовсім не хоче бути хлопцем. Він не любить футбол і віддає перевагу теревеням із однокласницями. Власне, він почувається радше як дівчина. І одного дня Гвідо вирішує стати Ніною. Тепер друзі та родина мусять змиритися з цим.

Дуже болюча тема для нашого суспільства була піднята в цьому фільмі: права ЛГБТ підлітків, права дитини.

Що робити, якщо ти інший, не такий як усі? Якщо ти думаєш інакше та у тебе інші погляди на життя? Що робити, якщо тебе не розуміють навіть найближчі люди, родина? Звичайно, не на всі питання були знайдені відповіді під час обговорення. А головна думка, що була висловлена як підсумок зустрічі: до кожної людини треба ставитися з розумінням, більш лояльно, більш толерантно та не намагатися «переробити під стандарти» – це зрозуміли всі присутні.