#День_української_хустки

Хустки знакові, магічні, оберегові. Яскраво кольорові головні убори українок прикрасили залу, додали нашим етнографічним посиденькам неймовірну атмосферу свята.

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Задушевний вікенд у бібліотеці зібрав жінок різних поколінь, аби відчути магічну силу української хустки та отримати порцію відчуття гордості за все, що має назву «Наше Українське».

«Хустка об’єднує всіх жінок світу. Коли ми єдині, ми не переможні», - слова Анжеліки Пенкіної надихнули на сприйняття цікавих оповідок, легенд та історій, пов’язаних з хусткою.

Прикраса й оберіг залишається для українців символом жіночності, вірності та кохання. Це той елемент вбрання, який має свою історію, характер, стиль та спосіб життя та весь час перебуває у тренді.

Відома й шанована народна майстриня, берегиня традицій українського народу та культурної спадщини Раїса Левдік знає стільки традицій та способів красиво зав'язати хустку, що просто слухати і не переслухати. Вона не тільки розповідала, а й демонструвала ексклюзивні способи пов’язування хустки. Доводила практично, що українська хустка – це привабливо, загадково та модно в усі часи. І дівчатка, і дорослі жінки відчули себе привабливими панночками, від яких просто не відвести погляд.

Хустка поєднує стільки функцій і виконує десятки ролей. ЇЇ носили в усіх регіонах нинішньої України і обирали в залежності від пори року, певної ситуації та вподобань. На Великдень та Різдво носили яскраві хустки, у будні дні — стримані. Хустка вважалася оберегом – захищала волосся жінки від хвороб і злого ока. Молодих дівчат вабили білі хустки, а також хустки з орнаментами та цікавим поєднанням кольорів. Старші жінки обирали більш прості моделі, зазвичай у темній кольоровій гаммі.

Наймолодші учасниці нашої події Леся та Кароліна поділилися своїми історіями та продемонстрували хустки, які передаються в їхніх родинах з покоління до покоління.

А навіщо роздають хустинки на похоронах? Це питання час від часу виникає і не всі знають чому так? «Ці хустинки не містять в собі негативної енергетики, це пам’ять, яка повинна залишатися завжди», - розповіла пані Ніна.

Цікаві традиції та повний довідник локальної термінології презентували викладачка Шосткинського фахового коледжу, майстриня Надія Шевцова разом зі студентками Лєрою і Дариною. А знаєте, що кибалка - це деталь убору заміжньої жінки, мушлінка - купована квітчаста хустка, а нафрама – коротша за намітку. От, скільки різних відкриттів.

І щоб не обернутися на вовкулаку (чому так трапляється розповіла пані Надія), треба зберігати та шанувати народні традиції. Але нам це точно не загрожує, бо вміємо традиції шанувати.

А як цінують звичаї наші друзі з народного фольклорного колективу «Криниченька» Миронівської філії Шосткинського ЦКіД (керівник – Лідія Сидорко). Колектив привітав всіх зі святом та надіслав нам справжню колекцію костюмовано-святкового дійства. Лідія Василівна Сидорко повідала історію своєї мами про ляльку з хустки: «У 1932 році до хати прийшли чужі люди. Жінки у червоних хустках почали все-все забирати з хати. Злякано дивилася маленька дівчинка на цих незнайомих людей і міцно пригортала ляльку, яку їй зробили з хустинки. Ляльку не забрали. І хай ти не барбі, нехай не княгиня, ти лялька із хустки – моя берегиня».

«У нашому роді, у нашім народі домі хустка тернова завжди у житті». Чому хустку називали терновою і важкі спогади про 33 -й та 46-й проникливо лунали у виконанні Наталії Василівни Рябико. А потім засяяла веселка барвиста. У пісні, яку акапельно виконали учасниці «Криниченьки».

Загалом зв’язок поколінь українських жінок тримається міцно. Бо саме сім поколінь хусток представлені були в святковій нашій залі.

Хустки й надалі залишатиметься скарбом нашого народу, важливою частиною вбрання і аксесуаром як жінок, так і для чоловіків. Запитайте, навіщо хусткою перев’язують хлопців? Пані Анжеліка закликала долучитися до акції «Хустка - оберіг» для ЗСУ» і передати захисникам та захисницям Хустку, яка стане для них своєрідним оберегом. Перша хустка вже є.

Тепло, затишок та щирість вікендового дня відчули всі. А потім ще довго тривала фотосесія, бо кожна учасниця події в бібліотеці хотіла неодмінно перевтілитися в новий образ жіночності та взяти з собою частинку магічної сили народного вбрання.