Історія подіями рясніє,

Та у переліку знаменних дат

Хай не загубиться й така подія –

Сьогодні Шостці – двісті сімдесят.

Поліссям здавна милувались люди,

Мандруючи притоками Десни.

«Тут для життя місцевість гарна буде», -

Подумали й залишили човни.

Тим часом це поселення зростало,

Було церков чимало і крамниць,

Майстри місцеві вміло виробляли

Селітру і набої для рушниць.

Споруджено було чотири вежі,

Де рекрути стояли на посту.

Вони посаду боронили межі

Завдовжки усього в одну версту.

Млинів невпинно працювали жорна,

А біля них стояв «робітний люд»

І капсулі робив, і порох чорний.

Держава рахувала кожний пуд.

Майстри й робітники у справі спільній

Зуміли досягти значних висот.

Будь-хто серед військових і цивільних

Знав Шосткинський пороховий завод.

Ворожих зазіхань було багато,

Загарбники приходили не раз,

І козаки, і воїни, й солдати

Наш край обороняли в різний час.

Середина двадцятого століття –

Епоха небезпечна і сумна –

Штовхнула світ в криваве лихоліття,

І в наше місто теж прийшла війна.

Здали свої позиції фашисти,

Бо доля у загарбників така.

У вересневий день вітало місто

Радянських визволителів війська.

Залишиться героїв вічна слава

У пам’яті нащадків на віки.

Завжди в пошані в нас військова справа

І рідної землі захисники.

Гармати, і пістолі, і мушкети

За склом в музеї вже давно стоять.

Сучасні автомати й пістолети

Не можуть теж без пороху стрілять.

Щоденно відбуваються новини,

Досягнення науки чималі:

Сучасні вибухові речовини

Працюють в глибині і на землі.

Їм завдяки копалини корисні

Існує змога піднімать наверх,

Виконувати також справи різні,

І навіть влаштувати феєрверк.

Продукція розходиться по світу,

Вона оцінку добру дістає.

Майстри місцеві можуть порадіти:

На виріб кожний завжди попит є.

Слов’янська дружба склалась не одразу,

Стосунки теплі не завжди були.

Бажаємо, щоб і надалі разом

Слов’яни-браття в спокої жили.

Щоб разом відзначали кожне свято,

Щоб не минало свято без пісень,

Щоб в нас гостей завжди було багато,

Щоб як святковий був звичайний день.

Летять роки, немов птахи у вирій,

Щоб давнину з минулим поєднать.

Приймає місто віншування щирі,

Сьогодні Шостці – двісті сімдесят!