«

Подаруй бібліотеці книгу» — таку акцію оголосила шосткинська центральна бібліотека до Міжнародного дня дарування книг. Вдома у кожного є прочитані книги. Тому міська книгозбиральня в будь-який час із задоволенням прийме корисні видання, які обов’язково знайдуть інших вдячних читачів. Які цікавинки вже має наша бібліотека?

Інтелект (Intelligence)

Інтелект - тільки частина розуму: розум є у всіх, а інтелект відрізняє людей один від одного, це частина нашої індивідуальності. Досліджують його відразу в декількох напрямках: про що ми говоримо, коли говоримо про інтелект? як ми намагаємося виміряти це «щось»? наскільки сильно «воно» нас відрізняє один від одного? де в головному мозку ховається? Успадковуємо ми його від батьків або можемо його розвивати?

Строго кажучи, інтелект - не властивість, а сума властивостей: здатність усвідомити, зрозуміти, обдумати, запам'ятати, потім згадати, зробити висновок, екстраполювати або пов'язати з чимось абсолютно іншим ...

Людина, яка добре все це вміє, може стати вченим або продажним політиком, але для початку - навчитися читати. (тему підготувала Катерина Островська)

Потім присутні прочитали улюблене оповідання, яке перегукується з цією темою.

Присутні 10 чол.

Intelligence is only a part of the mind: everyone has a mind, and intellect distinguishes people from each other, it is a part of our individuality. They study it in several directions at once: what are we talking about when we talk about intelligence? how do we try to measure this "something"? how much "it" distinguishes us from each other? where in the brain is hidden? Do we inherit it from our parents or can we develop it?

Strictly speaking, intelligence is not a property, but the sum of properties: the ability to realize, understand, reflect, remember, then remember, draw conclusions, extrapolate or relate to something completely different

A person who is good at all this can become a scientist or a sales politician, but first - to learn to read. (prepared by Kateryna Ostrovska)

Then the audience read a favorite story that resonates with this topic.

«Передбачення і забобони» (Predictions and superstitions)

Забобони існують стільки ж, скільки живе сама людина. А форми їх прояву досить багатоликі, часом навіть можна не помітити: забобони чи це.

  Давайте подумаємо над цим, подивимося, як же йдуть справи з такими забобонами в реальному житті. І ось тут виявиться, що в усі забобони - а їх безліч! - вірять і продовжують вірити мільйони людей, не дивлячись ні на які самі категоричні роз'яснення з боку видатних вчених та інших розсудливих, знаючих фахівців.

 Про забобони є безліч думок. Відомі, наприклад, різкі оцінки забобонів, висловлені протягом століть видатними мислителями. Ось деякі з них: Платон говорив, що «Людина, Подурнілий від забобони є презирство з людей». Жан Жак Руссо вважав марновірство «одним з найжахливіших бичів роду людського». Еміль Золя сказав так: «Забобон небезпечно, допускати його існування - в цьому навіть є відома боягузтво. Ставитися до нього терпимо - чи не означає це назавжди примиритися з невіглаством, відродити морок середньовіччя? Забобон послаблює, робить дурним ».

Важкий, надзвичайно складний шлях нашого розуму до пізнання і освоєння навколишнього світу. Щоб добути будь-яке знання про природу або про самого себе, людині доводиться продиратися через нетрі незрозумілого, загадкового, що представляється часто чудесним. І звичайно ж, люди при цьому постійно помилялися, висловлювали невірні припущення, а нерідко прямо пояснювали будь таїнство проявом ілюзорних надприродних сил. Така, по суті, природа забобонів. Забобони пророкують людині горе і радість, турботи і задоволення, довге і коротке життя ... Скільки їх - цих забобонів в арсеналі людської фантазії! Забобонних людей рятує від таких додаткових щоденних тривог і сумнівів лише те, що кожен з них вірить лише деякими ознаками або ворожіння й не звертає уваги на всі інші. Або просто не знає про них. А якщо зібрати їх разом? Так, якщо їх зібрати разом, то вийде гігантська картина найтемніших помилок людини. Забобонів стільки, що їх просто неможливо якось точно згрупувати, класифікувати. Лише дуже умовно можна сказати про деяких головних напрямках.

Давно минули часи, коли людина стояла на колінах перед невідомим. Неозора розсунулися з тих пір кордону наших знань і можливостей. Але, як і сотні років тому, життя нерідко ставить людині загадки, лякає невідомим, ставить його в скрутне становище. І тут наша свідомість тримає важкий іспит на високе звання «людини розумної». (Розповів модератор Клубу Богдан Черкай)

 Потім всі бажаючи висловлювали свою думку, та наводили приклади з власного життя.

2021 рік розпочався у Кіноклубі Docudays UA переглядом та обговоренням  30 січня фільму «В’язні Кануна» іспанської режисерки Росер Корелья.

Через карантинні обмеження захід проходив у комбінованому режимі– онлайн та офлайн.

Традиція кровної помсти, яка налічує  не одне століття, починає руйнувати життя від часу падіння комуністичного режиму в Албанії, де багато родин ховаються у стінах своїх будинків, боячись кровної помсти. Родовий кодекс «Канун» включає в себе право вбити, таким чином помстившись за попереднє убивство: «за кров слід відплатити кров’ю».

Фільм справив гнітюче враження. 21 століття(!), європейська країна(!), а ми неначе знаходимось у середньовіччі, де процвітають традиції  кровної помсти.

Основними темами обговорення після перегляду фільму стали: які права людини були порушені? Чи є право на життя пріоритетним? Чи потрібна смертна кара? Чи можна виправдати помсту національними традиціями? Що можна зробити, аби зупинити криваві звичаї? Ось деякі з думок:

Олена: « У демократичному суспільстві неприпустимі такі звичаї, право на життя є пріоритетним. Смертна кара в цивілізованому суспільстві повинна бути заборонена».

Богдан: «Помста – це пережиток минулого, і є ницим проявом людської природи. Але вона також є потужною рушійною силою, яка спонукає до дії і на деякий час стає метою життя. А після  помсти приходить спустошеність».

Зоя: «Те, що в суспільстві досі  панує вендета, свідчить про те, що держава не може, або не хоче зупинити цю криваву традицію. Тобто, можливо, це комусь потрібно, або навіть вигідно».

Валентина: «Помста – це замкнене коло. Якщо ти бажаєш помститися, то треба вирити дві могили».

Пані Галина  підсумувала: «В країні повинні працювати закони, і тоді це буде сильна правова держава, в якій не буде місця кривавим традиціям минулого».

Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна оборона Крут у січні 1918 року  молодими захисниками української держави. «Цей подвиг – це символ патріотизму й жертовності. Україна пишається молодими Героями. Пам'ять про них невмируща», - наголосила бібліотекарка юнацького відділу Надія Шалда. Бо тільки той народ, який шанує своїх героїв, може вважатися великим!

  Учасники заходу, військовослужбовці в/ч 3022 та читачі бібліотеки переглянули документальний фільм «Крути. 1918». Ця подія залишила свій відбиток і в літературі. На книжковій виставці «Крути: подвиг і трагедія України" представлене різномаїття таких книг.