22 січня Україна святкуватиме День Соборності. В цей день ми відзначаємо подію, яка  на початку ХХ століття  мала на меті об’єднати Україну – підписання Акту Злуки східних і західних земель.

«Мандруючи» Україною від заходу до сходу, гортаючи сторінки  історичного календаря, відвідувачі  міського територіального центру соціального обслуговування разом з бібліотекарами центральної міської бібліотеки згадували події, що збурювали Україну більше 100 років тому. А ще – 22 січня 1990 року, коли  «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано – Франківськом  з’єднав Україну. Той ланцюг довжиною у сотні кілометрів став провісником Незалежної Української Держави. Цілком справедливо сказав про ту подію  поет Дмитро Павличко: «Вся свідома Україна була на тій дорозі...».

Соборність – це єдність і згуртованість.  Нині для нас важливо те, що ми є одним народом, який має унікальну та багату культурну спадщину, глибинну історію, і будь-які відмінності між нами лише збагачують нас.

Перше засідання цього року в кіноклубі розпочалося з перегляду фільму французько-ізраїльської режисерки Тамари Ерде «Це моя земля».

Як в освітніх закладах Палестини та Ізраїлю викладають історію цих країн? «Це моя земля» відображає уроки викладання історії єврейських та арабських учителів, які надто різні та суперечливі.  Спостерігаючи за їх суперечками й обміном думками з учнями, дебатами з міністерствами освіти та їх поглядами на шкільну програму, глядачі отримують уявлення про глибокий і тривалий вплив, який ізраїльсько-палестинський конфлікт транслює наступному поколінню.

Як і всі фільми  Docudays UA  цей фільм зачіпає актуальні питання, які до речі стосуються і нашої країни. Обговорення вийшло активним, але знайти відповідь на питання:  чия ж це земля, так і не змогли. Бо аргументи були і на користь палестинців, і на користь ізраїльтян.  

Питання врегулювання стосунків між країнами  залишається відкритою, і можливо праві автори фільму, що вирішити цю проблему зможуть в майбутьому ті, хто зараз навчаються в школі.

 Що таке булінг? Як йому протистояти? Як поводити себе жертві та свідку цього явища? Які види булінгу існують? На ці та інші питання отримали відповіді учні 5-х класів ЗОШ №7.

Працівники центральної міської бібліотеки ознайомили дітей з поняттям булінгу, його видами та проявами.

Так, наприклад,  учасники заходу дізналися, що штовхання, зачіпання, підніжки, бійки, стусани, ляпаси, удари та інші дії, які завдають біль, тілесні ушкодження та систематично повторюються,  належать  до фізичного виду булінгу.

 Ще приклад. Група дівчаток у класі обговорює вечірку, що відбулася на вихідних та обмінюється фотографіями. Діти  не звертають жодної уваги на одну дівчинку, яка не була на вечірці, вдаючи, що її не існує. І таке ігнорування повторюється щоразу. Це– різновид психологічного насильства.

Впевнені, що подібні заходи дуже потрібні підростаючому поколінню і маємо намір зробити їх регулярними.  А сьогодні, сподіваємось, діти отримали корисні знання, і це допоможе їм визначитись в стратегіях поведінки, якщо вони потраплять в неприємну ситуацію, пов’язану з таким явищем, як булінг.

Про протидію кібербулінгу,  формування навичок безпечної поведінки в мережі у дітей йшлося на інтерактивній годині «Вчимося бути толерантними», яка відбулася у 7-А класі ЗОШ №7. Іноді, здавалося б, невинні жарти і пустощі стають знущанням по відношенню до інших. А за умови віртуалізації сучасного простору закономірно, що і прояви опосередкованої агресії та булінгу перемістилися в зону онлайн, в якій діти перебувають повсякчас. Бібліотекар центральної міської бібліотеки Олександра Дерев’янко обговорила з дітьми різні види кібербулінгу:

- перепалки, або флеймінг,

- обмовлення, зведення наклепів;

− самозванство, втілення в певну особу;

− ошуканство, видурювання конфіденційної інформації та її розповсюдження;

− хепіслеппінг, або знімання на відео реальних нападів з метою їх поширення в інтернет мережі та інші.

Учні, у свою чергу,  повідали про відомі випадки кібербулінгу, які відбулися з ними або  знайомими.

У кожної людини є талант: комусь подобається малювати, комусь співати, а в когось лежить душа до музики. А ось Віру Леонідівну Кишулько природа обдарувала даром вишивати. Її вишиті роботи вражають своєю оригінальністю, неповторністю, вирізняються власним стилем. Сьогодні, 15 січня на відкритті персональної ювілейної виставки майстрині, всі  могли в цьому переконатися. Вишивки вражали своєю різноманітністю: пейзажі,  пори року,  веселі кошенятка,  ніжні пелюстки квітів і ще багато чого.

Віра Леонідівна згадувала про те, як вона почала вишивати, чому обрала саме цей вид творчості та про плани на майбутнє. Також господиня сьогоднішнього свята приготувала  сюрприз: розіграш власноруч зроблених подарунків. Це додало присутнім гарного настрою. Зокрема Наталія Харитонова, директор ЦКіД, сказала:   «“Юная“, прекрасная, замечательная , современная женщина и выставка такая же. Вы сегодня прекраснейший пример того состояния души и тела, которые нужно передавать нашим женщинам».

Якщо ви бажаєте отримати гарний настрій та долучитися до прекрасного, завітайте на виставку робіт Віри Кишулько, яка буде працювати до 9 лютого.